– І цілком помітно.
– І ви прагнете продемонструвати, що не використовуєте нелегальних методів для допиту депутата Міської Ради? Я вас не звинувачую…
– Радий, що не звинувачуєте, депутате. Тоді продовжимо. Ви відкрито й неодноразово заявляли, що не вірите в існування плану Селдона. Ви це визнаєте?
Тревіз сказав повільно, добираючи слова:
– Я не вірю, що те, що ми називаємо планом Селдона, має те значення, яке ми зазвичай у нього вкладаємо.
– Розпливчасте формулювання. Чи не будете ви ласкаві розвинути свою думку?
– Моя думка ось яка: звичне поширене уявлення про те, що п’ятсот років тому Гарі Селдон, користуючись математичною наукою психоісторією, розробив напрям розвитку людської цивілізації до останньої деталі й що ми просуваємося цим курсом, який з максимальною ймовірністю має привести нас від Першої Галактичної Імперії до Другої Галактичної Імперії, наївне. Такого бути не може.
– Ви хочете сказати, що, на вашу думку, Гарі Селдона ніколи не існувало?
– Зовсім ні. Звичайно, він існував.
– Що він ніколи не розвивав науку психоісторію?
– Ні, звичайно, я не маю на увазі нічого такого. Послухайте, директоре, я пояснив би це Раді, якби мені дозволили, і я поясню це вам. Істина того, що я збираюся сказати, така проста…
Директор Служби безпеки спокійно й демонстративно вимкнув записувальний пристрій.
Тревіз замовк і насупився.
– Навіщо ви це зробили?
– Ви марнуєте мій час, депутате. Я не просив вас виголошувати промови.
– Але ж ви просите мене пояснити мої погляди, чи не так?
– Аж ніяк. Я прошу вас відповідати на запитання просто, прямо й відверто. Відповідайте лише на запитання й не пропонуйте нічого, про що я не прошу. Робіть так, і це не забере багато часу.
Тревіз уточнив:
– Тобто ви хочете витягнути з мене твердження, які зміцнять офіційну версію того, що я нібито зробив?
– Ми просимо вас робити лише правдиві заяви, і я запевняю, що ми їх не перекрутимо. Будь ласка, спробуймо знову. Ми розмовляли про Гарі Селдона. – Записувальний пристрій знову запрацював, і Коделл спокійно повторив: – Що він ніколи не розвивав науку психоісторію?
– Звичайно, він розвинув науку, яку ми називаємо психоісторією, – заперечив Тревіз, не в силах приховати своє нетерпіння й роздратовано жестикулюючи.
– Яку ви визначили б як?..
– О Галактико! Та зазвичай її визначають як галузь математики, що вивчає загальні реакції великих груп людей на деякі стимули за деяких обставин. Іншими словами, вона мала б прогнозувати суспільні та історичні зміни.
– Ви кажете «мала б», тобто сумніваєтеся в цьому з математичного погляду?
– Ні, – відповів Тревіз. – Я не психоісторик. Як і жоден із членів уряду Фундації, жоден мешканець Термінуса, жоден…
Коделл підняв руку. М’яко сказав:
– Депутате, я вас прошу!