– Ви колись були на Тренторі, Ґолане? – запитав Пелорат з явною заздрістю в голосі.
– Узагалі-то ні, але я бачив голографічні зображення його неба.
Тревіз похмуро вдивлявся в Галактику. Під час видатних пошуків Другої Фундації за часів Мула всі гралися з галактичними мапами. Скільки всього написано та зафільмовано на цю тему!
А все тому, що ще на початку Гарі Селдон сказав, що Другу Фундацію буде засновано «на іншому кінці Галактики», назвавши це місце «краєм зірок».
На іншому кінці Галактики! Щойно Тревіз про це подумав, у полі зору постала тонка синя лінія, що простягнулася від Термінуса через чорну діру в центрі Галактики до іншого її краю. Тревіз ледь не підскочив. Він не віддавав команди накреслити лінію, але подумав про неї достатньо чітко, і для комп’ютера цього виявилося досить.
Але, звичайно ж, цей прямолінійний маршрут до протилежного краю Галактики не обов’язково мав указувати на «інший кінець», про який говорив Селдон. Це Аркаді Дарелл (якщо вірити її автобіографії) використала фразу «коло не має кінця» для позначення того, що тепер усі сприймали як істину.
І хоча Тревіз відразу ж спробував придушити цю думку, комп’ютер виявився для нього зашвидким. Синя лінія зникла й змінилася на коло, що акуратно облямовувало Галактику синім і проходило через багряно-червону цятку сонця Термінуса.
Коло не має кінця, і якщо коло починалося на Термінусі, то, шукаючи інший кінець, ми просто повернулися б на Термінус, де й знайшли Другу Фундацію, яка населяла той самий світ, що й Перша.
Але якщо насправді її не знайшли – якщо так зване викриття Другої Фундації було ілюзією, – що тоді? Що, крім прямої лінії та кола, мало б сенс?
Пелорат сказав:
– Ви створюєте ілюзії? Навіщо там це синє коло?
– Я просто випробував пульт управління. Ви б хотіли виявити, де розташована Земля?
На пару секунд запанувала тиша, а тоді Пелорат сказав:
– Ви жартуєте?
– Ні. Я спробую.
Він спробував. Нічого не трапилося.
– Вибачте, – сказав Тревіз.
– Її там немає? Землі?
– Можливо, я неправильно сформулював свою команду, але навряд. Найпевніше, Землі просто немає в списку важливих об’єктів комп’ютера.
Пелорат сказав:
– Можливо, вона там під іншим іменем.
Тревіз відразу ж підскочив:
– Під яким іншим іменем, Янове?
Пелорат нічого не відповів, і Тревіз усміхнувся в темряві. Він подумав, що, можливо, усе йде як треба. Треба просто відпустити ситуацію на якийсь час. Дати їй дозріти. Він навмисно змінив тему й сказав:
– Цікаво, чи можемо ми керувати часом.
– Часом!