Хоча розміри нашої праці дуже обмежені, вони все-таки дозволять нам показати на кількох абсолютно ясних прикладах, якою мірою характер народів визначає їх долю. Я також покажу на інших прикладах, що, всупереч всім історичним поглядам, психічний склад рас, коли він вже утворився, має майже настільки ж стійкі ознаки, як анатомічні ознаки видів.
З психічного складу рас випливає їх розуміння світу і життя, а відповідно, їх поведінка і, нарешті, їх історія. Сприймаючи певним чином враження від зовнішніх речей, кожен індивід відчуває, мислить і чинить цілком інакше, ніж будуть відчувати, мислити і діяти ті, хто мають абсолютно відмінний психічний склад. Звідси випливає, що психічні організації, побудовані за абсолютно різними типами, не можуть досягти повного злиття.
Столітні зіткнення рас головною своєю підставою мають непримиренність їхніх характерів.
Нічого не можна зрозуміти в історії, якщо не маєш постійно на увазі, що різні раси не можуть ні відчувати, ні мислити, ні вчиняти однаково, ні, отже, розуміти одна одну. Без сумніву, різні народи мають у своїх мовах спільні слова, які вони вважають синонімами, але ці спільні слова пробуджують у тих, хто їх слухає абсолютно не схожі почуття, ідеї, способи мислення. Потрібно пожити з народами, психічний склад яких відчутно відрізняється від нашого, навіть вибираючи між ними тільки осіб, які розмовляють нашою мовою і які отримали наше виховання, щоб зрозуміти глибину прірви, що існує між психічним складом різних народів.
Можна і без далеких подорожей скласти собі про це деяке уявлення, констатуючи глибоку психічну відмінність, яка існує між цивілізованими чоловіком і жінкою, навіть в тому випадку, коли остання дуже освічена. Вони можуть мати спільні інтереси, спільні почуття, але ніколи – однакових асоціацій ідей.
Вони розмовляють між собою протягом століть, не розуміючи один одного, тому що їхні духовні організми побудовані за надто різними типами, щоб вони могли однаково сприймати зовнішні речі. Уже одної різниці їхньої логіки було б достатньо для того, щоб створити між ними непрохідну прірву.
Ця прірва між психічним складом різних рас і пояснює нам, чому вищим народам ніколи не вдавалося змусити нижчі прийняти їх цивілізацію. Настільки ще поширена думка, що освіта може здійснити подібну справу, – одна із найсумніших ілюзій, яку коли-небудь створили теоретики чистого розуму.
Без сумніву, освіта дозволяє, завдяки пам’яті, яка притаманна найнижчим істотам і яка не становить, однак, виняткового привілею людини, дати індивіду, який стоїть досить низько на людських сходах, сукупність знань, які має європеєць. Можна легко зробити бакалавра або адвоката з негра або з японця; але цим йому надають чисто зовнішнього лиску, без будь-якого впливу на його психічну природу,