Вогнепальні й ножові. Сергій Жадан

апостол язичників,

      теплі втомлені паротяги

      заганяються ними

      з вечірніх полів

      до пропахлих весною депо,

      ніби худоба,

      і залізничники збираються,

      як пастухи, довкола багать

      і важко мовчать,

      розбираючи типографські

      шрифти його мови:

      «Немає страху у відмові

      від тяжкого каміння, яке нам

      вкладали в кишені шкільних піджаків,

      немає втіхи у прив’язаності

      до минулого. Що може об’єднувати

      металургів та гірників?

      Що може тебе тримати, окрім коріння?

      Віру створено

      було залізничниками,

      тому вона потребує

      простору і терпіння».

      Арон Барон,

      ох, Арон Барон, найглибша тиша

      завжди залягає після ранкових розстрілів,

      революція, мов саламандра,

      народжується з вогню,

      революція пожирає немовлят