Що в воскресіння ніч з уст ангелів бринів
Потвердженням Нового Заповіту?
Х о р ж і н о к
Миром пашистим
Ми полили його,
Саваном чистим
Ми повили його;
В гріб положили
Тіло його святе…
Як же з могили
Зник ти, Христе?
Х о р а н г е л і в
Христос воскрес!
Радуйтесь, смирнії,
Серцем покірнії,
В іспитах вірнії, —
Ви спасетесь!
Ф а у с т
Небесна вість любові й миру,
За чим прийшла в оселю сіру?
Лети туди, де є лагідні почуття.
Я чую вість, але утратив віру[15].
А чудо – віри вкохане дитя.
У сфери ті, звідкіль той спів лунає,
Мені заказано політ;
Та рідний був той дзвін мені з малечих літ,
І знов мене він до життя вертає.
Колись, було, в суботній тишині
Небес цілунок мариться мені,
І чудо чується у дзвоні, тайни повнім,
І я горю в екстазі молитовнім;
І йду, було, у поле, в ліс,
У тузі солодко-бентежній,
І розливаюсь морем сліз,
І світ встає в мені безмежний!
Так згадую я час дитячих забавóк
І щастя свят весни, свобідне і безкрає,
І спогад любий цей мене вже не пускає
Зробить останній, грізний крок.
Дзвеніть, бриніть, пісні, ясні, як мрія!
Сльоза біжить… О земле, знову твій я!
Х о р у ч н і в
Землю покинув він,
Вставши із тліні,
Вгору полинув він
В слави промінні.
Він в небесах ясних,
Там йому стать, радіть;
Ми ж на путях земних,
Тут нам страждать, терпіть.
Ти нас залишив,
Вчителю, ми скорбим:
Ти нас не втішив
Щастям твоїм!
Х о р а н г е л і в
Христос воскрес,
Смертію смерть зборов!
Вільний від зла оков,
Рад мир увесь!
Хто його чтитиме
Тим, що чинитиме:
Ближніх любитиме,
Благо творитиме,
Тайну віститиме, —
З тим буде Божий Син,
З тим буде він!
Ю р б и л ю д е й, що вийшли гуляти за місто.
Г у р т п і д м а й с т р і в
Із нами хочете? Ходім!
Д р у г и й г у р т
Та ні, ми йдем в Стрілецький дім.
П е р ш і
А ми до млину водяного.
О д и н п і д м а й с т е р
Я раджу вам до Доброї Води.
Д р у г и й
Коли ж негарна там дорога!
Д р у г и й г у р т
А ти?
Т р е т і й
Куди вони, і я туди.
Ч е т в е р т и й
Ходім у слободу, там гулянки на диво,
Дівчата гарні,