– О, він поринув у роботу над своєю книжкою, – сказала тітка Фенні. – Знаєш, він розробляє одну секретну теорію, секретну ідею, і пише про це у книжці. Каже, що коли все пояснить і завершить, він звернеться до високих інстанцій, і тоді його ідея буде використана на благо нашої країни.
– О, тітко Фенні, це дуже захоплююче! – вигукнула Енн. – А в чому секрет?
– Цього я тобі сказати не можу, дурнятко, – усміхнулася тітка. – Власне, я й сама цього не знаю. Ну, ходімо, бо тут холодно стояти. Джорджо люба, а Тімоті виглядає здоровим і навіть погладшав.
– Знаєш, мамуню, йому прекрасно велося в школі, – сказала Джорджа. – Справді чудово. Він зжував старі капці куховарки.
– І ганяв кішку в стайні, щойно її бачив, – докинула Енн.
– А якось заліз у комірчину і зжер цілий пиріг з м’ясом, – сказала Джорджа, – а ще…
– Лишенько, Джорджо, – вжахнулася мати, – боюся, в наступному семестрі школа не схоче терпіти у себе Тімоті. Його хоча б як слід покарали? Сподіваюся, що так.
– Ні… не покарали, – зашарілася Джорджа. – Розумієш, мамо, ми самі відповідаємо за наших тваринок і їхню поведінку. Тож за кожну витівку Тімоті карають мене, бо я не замкнула його як слід у кімнаті абощо.
– У такому разі карали тебе частенько, – сказала мама, керуючи бідаркою з поні на мерзлій дорозі. – Гадаю, це чудова ідея! – додала вона, і в її очах майнув веселий вогник. – Я нею скористаюсь, і щоразу, як Тімоті накапостить, каратиму тебе!
Дівчата розреготалися. Вони раділи й відчували піднесення. Канікули – чудова річ. Повертатися до Киріну – це прекрасно. Завтра приїдуть хлопці, а там і Різдво.
– Мій любий Кирін-котедж! – вигукнула Енн, побачивши гарний старий будинок. – Ой, оно острів Кирін! – Дівчата поглянули на море, де на острівці Кирін виднілися руїни старого замку. Які пригоди приключилися з ними улітку!
Дівчата увійшли до будинку.
– Квентіне! – гукнула мати Джорджі. – Квентіне! Дівчата приїхали.
Дядько Квентін прийшов з кабінету, що знаходився у протилежній частині будинку. Енн здалося, що він став вищим на зріст і ще похмурішим. «Ще більш лячний», – подумала вона. Дядько Квентін, можливо, дуже розумний, але Енн віддавала перевагу комусь веселішому й усміхненому, як-от її батько. Вона ввічливо поручкалася з дядьком і дивилася, як Джорджа його цілує.
– Ну, – сказав дядько Квентін, звертаючись до Енн, – кажуть, я маю знайти для вас вихователя. Принаймні для хлопців. Затямте собі, при репетиторові доведеться поводитися добре!
Це мав бути жарт, але Енн і Джорджі він не дуже сподобався. Люди, в чиїй присутності слід поводитися добре, зазвичай суворі й нудні. Дівчатка зраділи, коли батько Джорджі повернувся до свого кабінету.
– Останнім часом, – сказала Джорджі мати, – батько надто багато працює. Він украй виснажений. Дякувати Богові, його книжка майже закінчена. Він сподівався завершити її до Різдва, щоб і собі взяти участь у розвагах