Ведмеді-лінивці
Якось ведмежата малювали замість тихої години. І як тільки захопленість їх майже вичерпалася, вони вирішили підбадьорити себе смаколиками. Попросили у Батьків чорного хліба з родзинками, щоб помалювати ще трохи. І коли почали їсти цей хліб, якого їм дали цілу буханку, почалися несподівані веселощі! Видно, родзинки в ньому були незвичайні.
Так часто буває з сухофруктами. Вони лежать собі на сонечку, висихають і вбирають в себе розвеселий настрій від сонячних променів. Налаштування таке буває в деякі дні. Зазвичай тоді, коли під сонцем одночасно пустує багато людей або звірів, – тут же промінчики підхоплюють їх веселощі і розносять в своєму теплі. Так отримують заряд сухофрукти, що найближче до центру подій. А коли ці сухофрукти застосовують у готуванні, вони починають пустувати і бешкетувати теж.
Ми вже зустрічали такий пустотливий сушений інжир, який їли в Бабусиному невареному варенні. Він відразу змушував усіх морщити носик і щулити очі, розмовляючи чужим голосом.
А одного разу ми їли таку курагу і чорнослив, які Королева Ведмедиця готувала з рисом. Так вони просто вийшли з-під контролю і весь вечір не давали заснути, примушуючи перевертати все в ліжку догори дриґа! Літали смішинки, подушки і ковдри. Ще трохи більше з'їли б на вечерю – літало б і пір'я, я впевнена.
Прабабуся Хоуп якось надсилала нам сушену грушу, і це було незабутньо! Ми з неї варили компот і потім хіхікали до упаду. Юджин Джуніор навіть упісявся, так сильно сміявся!
З'ївши родзинки у смачному хлібі, Сенічка почав показувати мені, що він вміє їсти так повільно, як їдять лінивці. А потім за ним підхопили і брати! Виходило, що малювати вже не виходило. Зате всі навколо реготали, коли дивилися, як три ведмедики ду-у-уже по-вi-i-iльнo-o-о їдять хлібчик.
Юджин Джуніор ще малий і тому іноді забував, що треба повільно. Йому повинно виповнитися три роки тільки через місяць. І завдяки його забудькуватості, глядачі цієї імпровізованої вистави немов дивилися то сповільнену зйомку, то багато разів збільшену в швидкості.
Матуся Королева бурчала, що не можна сміятися з набитим ротом. Друга Матуся хмурилася на крихти, які невідомо звідки взялися. Хрещеного, як і всіх Татусів на світі, такі дрібниці не турбували.
А ведмежата один за одним зображували з себе справжніх лінивців. І не бажали вгамуватися, поки не розсмішили всіх Батьків. Отож ми з'їли хліб з ледачими родзинками і теж стали зображати лінивців: за трапезою, як лазимо по деревах, як прокидаємося, радіємо чи сумуємо, граємося чи навіть танцюємо. Вся сім'я тепер любить зображати лінивців. І тільки уяви собі на хвилину, як сім'я ведмедів зображує лінивців! Те ще видовище!
Давай і ти зараз разом зі своєю сім'єю або зграєю покажеш лінивця, ким би ти не був. Звичайно, буде особливо цікаво,