Енн з Інглсайду. Люси Мод Монтгомери

думала Енн… такі незначимі, що роблять дірки в житті… наче міль… і знищують його.

      Тітка Мері Марія, яка веде себе так, наче то вона господиня… Тітка Мері Марія, яка запрошує гостей і ніколи не попереджає про них, поки вони не прийдуть… Через неї я почуваюся так, наче й не належу до власного дому. Тітка Мері Марія, що переставляє меблі, поки Енн немає вдома. ‘‘Сподіваюся, ти не проти, Енні. Я подумала, що цей стіл нам більш потрібен тут, аніж у бібліотеці’’. Дитяча шалена цікавість тітки Мері Марії до всього… її прямі питання про особисте… завжди заходить до моєї кімнати без стуку… від неї завжди пахне димом… завжди вона вибиває диванні подушки, які я вже витріпала… завжди підозрює, що я надто багато пліткую зі Сьюзан… завжди придирається до дітей… Ми завжди з ними, виховуємо їх, а потім не можемо дати їм раду».