Саме слово «есенціалізм» з’явилося не раніше 1945 року, а тому Дарвіну воно не було доступне. Проте йому дуже добре була відома його біологічна версія у формі ідеї про «незмінність видів», і він спрямував значні зусилля на її подолання. Насправді ви зможете повністю зрозуміти, про що йдеться в кількох Дарвінових книжках (найбільше – у самій «Про походження видів»), лише якщо відкинете сучасні уявлення про еволюцію і пам’ятатимете: велика частина його аудиторії належала до есенціалістів, які ніколи не сумнівалися в незмінності видів. Одним із найбільш промовистих аргументів Дарвіна проти цієї уявної незмінності було свідчення про одомашнення тварин. Саме про нього йтиметься в решті цього розділу.
Оформлення генофонду
Дарвін багато знав про розведення тварин і рослин. Він чимало спілкувався з людьми, які розводили голубів, та садоводами, а ще любив собак[15]. Одомашненню присвячений не лише цілий розділ «Про походження видів». Дарвін присвятив цьому питанню цілу книжку. У «Змінах у тваринах та рослинах під час одомашнення» є розділи, присвячені собакам та кішкам, коням та віслюкам, свиням, великій рогатій худобі, вівцям і козам, кроликам, голубам (цілих два розділи: Дарвін з особливою любов’ю ставився до голубів), куркам та іншим птахам і рослинам (включно з дивовижними різновидами капусти). Капуста – це овоч, який кидає виклик есенціалізму та незмінності видів. Дика капуста, Brassica oleracea, – не помітна рослина, що віддалено нагадує бур’яновий різновид одомашненої капусти. Лише за кілька століть садівники, використовуючи тонкі та грубі інструменти, які є в арсеналі методів штучного добору, отримали із цієї доволі невизначної рослини овочі, які неймовірно відрізняються один від одного та від свого дикого предка: серед них є броколі, цвітна капуста, кольрабі, кучерява капуста, брюсельська, романеско і, звісно ж, різні види овочів, які зазвичай називають просто капустою.
Ще один відомий приклад – це створення з вовка, Canis lupus, близько двохсот порід собак, Canis familiaries, які британський клуб «Кенел» визнає окремими породами та ще більшої кількості порід, які генетично відокремлені одна від одної суворими (аж до того, що вони нагадують апартеїд) правилами розведення породистих собак.
За збігом обставин диким предком усіх домашніх собак дійсно є вовк і лише вовк (хоча його одомашнення могло відбуватися незалежно в різних місцях світу). Еволюціоністи не завжди вважали, що це так. Дарвін разом із багатьма своїми сучасниками підозрював, що кілька видів диких собачих, включно з вовками та шакалами, могли бути предками наших домашніх собак. Австралійський етолог і нобелівський лауреат Конрад Лоренц дотримувався такого ж погляду. Його книжка «Людина зустрічає собаку», опублікована в 1949 р., висуває думку, що породи домашніх собак належать до двох основних