1. «Наслідування Христа» Томи Кемпійського, переклад з латини на українську мову. Жовква.
2. «Дорога досконалості» св. Терези Великої, переклад з іспанської.
3. «Во дні они», Львів, 1935 рік. Збірка оповідань з Євангелії, взяте часто з археологічного боку. Видала Бібліотека «Дзвонів» ч. 11.
4. «1313». Рік, якого Бертольд Шварц винайшов стрільний порох. Образи німецького середньовіччя. Життя лицарства, кляшторів, учених, простого люду, ремісників, вояків.
5. «Інакший світ». Збірка оповідань.
6. «Без коріння». Рік, що я перебула в київському «Інституті благородних дівиць», аби навчилась російської мови, – було це бажання моєї мачухи чешки.
7. «Предок». З родинних анналів. Як стрінулись у сарацинській неволі як бранці у XV ст. двоє моїх предків. З матірньої сторони дон Карлос Лацердо де Кастро, з батьківського – Адам Дунин-Борковський. Перша частина повісти – в Іспанії, друга – в неволі в сарацинів, третя – в Україні, на Волині.
8. «Сон Тіні». Історична повість з часів царя Адріяна. Головна постать – Антіной, про якого я «відкрила» цікаві дані. А власне: що був це не улюбленець, але син Адріяна і тайний християнин. Бо завжди носив медальку, на одній стороні якої було ягнятко, на другій – грецькі альфа й омега. Втопити його звеліла Августа Собіна, жінка Адріянова, яка хотіла бачити на троні свого улюбленця, – Люція Вера, бо дітей Адріян і Собіна не мали. У числі персонажів повісти є історична постать: довірений і улюблений Адріянів раб – джура Мостар, українець, бо «з Бористена походить». Друга постать – донька центуріона, також українка (історично), який привів Адріянові з українських степів улюбленого адріянового коня «Бористена». Адріян цьому коневі звелів поставити пам’ятника і склав вірша на його честь.
9. «Легенди старокиївські» – св. Ольга, св. Анастасія й ін., від скифів починаючи і до грецьких колоній на Криму.
10. «Легенди старокиївські», частина друга. У числі легенд – Фонтан Самсона в Києві, вулиця «Лакерди» (Лоцерда) і цікава деталь про походження Сен Жермана, славного алхіміка і чародія, – він був сином української селянки з Підкарпаття і графа Франца Ракоці.
11. «Останній бог». Це друга частина «Сна Тіні», бо Антіной був фактично останнім, кому римляни ставили храми і вівтарі. Ця моя праця ще не друкована, бо прийшла Друга світова війна, видавництво хотіло, щоб я писала «на політичні теми»… І я замовкла аж до цього часу…
12. «Стежками і шляхами життя». Мій життєпис у формі повісти. Ще не друковано. XXII розділи. Буде друкуватися у Франції.
13. «Мезу, жрець єгипетський». Мойсей як учень єгипетських храмів і кандидат на єгипетського жерця. Не друковано.
14. «Що є істина?» Повість на XIV розділів. Це оповідання про Пилата за історичними даними, що я колись зібрала про нього в Тарраґоні, бо він звідти був родом. Був там спочатку претором, а потім був там же претором його син – Кай Понтій Пилат. Ця праця буде друкуватися в Німеччині.
Дружина Пилата була чистокровна римлянка, а сам Пилат був родом з Тарраґони в Іспанії.