Перший улов, або Кіт Матрос йде на справу. Ганна Рось

ий лосеня.

      – Здрастуйте, діти, – привітався учитель.

      – Здрастуйте, Їжак Їжаковичу, – хором відповіли діти, встаючи.

      – Сідайте, – дозволив учитель. – Знайомтеся, це ваш новий однокласник лосеня. Вони з мамою прийшли до нас, рятуючись від мисливців. Тепер його мама працює шкільним садівником. Проходь, лосеня, займи вільну парту.

      Лосеня мовчазно пройшов на задню парту. Єнотик повернувся до нього і прошепотів:

      – Це парта Мишка, він зараз спить вдома, але коли він прийде, то буде радий новому другові. Мишко добрий.

      Лосеня посміхнувся у відповідь.

      – Увага, діти, – сказав Їжак Їжакович і кашлянув, – кха-кха. Сьогодні ми вчимо букву «С». Ви знаєте слова з буквою «С»? – запитав учитель.

      – Сищик, – відразу вигукнув Йойо.

      – Собака, – згадав зайченя.

      – Сир, – посміхнувся мишеня.

      – Лисиця, – крикнув Єнотик і всі засміялися.

      – Правильно, – посміхнувся Їжак Їжакович, – в слові «лисиця» є буква «С». А що скаже Совуша?

      – Сніг, сонце, сова, – відповіла Совуша.

      – Молодець, – похвалив Їжак Їжакович, кашляючи, – кха-кха.

      – ЇжакЇжакович захворів, – шепнула братові Йоїчка. – Треба принести йому малинового варення.

      – І меду, – відповів пошепки Йойо, – після школи підемо до татка ведмедика.

      До їжачків повернувся Зая, який чув розмову друзів, і сказав:

      – Йому потрібен теплий шарф.

      – Запишіть в зошити букву «С», – сказав учитель, поправляючи окуляри. – А тепер до дошки піде Єнотік і напише слово «лис».

      Ось так зустріч

      – Ой, кого я бачу, посунься, – сказав Сірий, зустрівши в тюремній камері Дзигу.

      Дзига швидко відсів на ліжку, щоб Сірий вовк не сів прямо на нього.

      – Ну що, друже, як ся маєш на загальному харчі? Що ти тут запас в тумбочці?

      Сірий безцеремонно відкрив тумбочку Дзиги і став ритися в його речах. Розкидавши все по підлозі, він сказав:

      – Не густо. Погано ти готувався до зустрічі товариша, хоч би цигарку запас.

      – Ми тут не куримо, – відповів Дзига. – Дітям і дорослим палити шкідливо.

      – Ну, ти даєш, шкідливо! Іди, відбери для мене цигарки у того старого, – вовк показав лапою на сивого худого барана, який сидів неподалік.

      – Слабких ображати не можна, – несміливо відповів Дзига.

      – Ось тобі й маєш! – здивувався вовк. – Ти що, перевиховався? – вовк стиснув п'ятірню і випустив два пальця з пазурами. – Ось я тобі зараз, – заворушив він кігтями.

      Дзига встав з ліжка і насторожено дивився на Сірого.

      – Йди на сусіднє ліжко, тут я тепер спати буду, – зі злістю буркнув вовк.

      Дзига мовчки зібрав свої речі.

      – Ти ось що, Сірий, ти мною не командуй, я нове життя почати хочу, я трактористом стати хочу, щоб користь приносити.

      – Ха-ха-ха, – голосно засміявся вовк, – трактористом! Та який ти тракторист! Ха-ха!

      – Я так вирішив, – твердо сказав Дзига. – Я вже навчився управляти трактором.

      – Молодець, – зметикував Сірий, – ти трактором колючий дріт на паркані зіпсуєш, і ми втечемо звідси удвох.

      – Ні, нікуди я не побіжу. Мені нову роботу в лісництві обіцяли.

      – Дивись, дивись, не пошкодувати б, – пригрозив вовк колишньому другові.

      Дзига зі своїми речами відійшов від Сірого і присів на вільне ліжко поруч зі старим бараном.

      – Треба ж, – здивувався Сірий, – що в'язниця зі звірами робить. Був звір – немає звіра, – почухав він потилицю.