XX століття ознаменувалося новими пріоритетами й новими підходами до організації пасічницького життя Галичини. Важливими його подіями стали відновлення Пасічницької секції крайового господарського товариства «Сільський Господар», професійного часопису «Український пасічник» та утворення у Львові першого українського пасічницького кооперативу «Рій», який започаткував становлення українського пасічницького кооперативного руху.
Соціальний статус чоловіка в селянській громаді Галичини Володимир Конопка
Життя чоловіка в Галичині від народження до старості супроводжували обряди, звичаї, регламентували писані й неписані правила. Він був складовою колективу, спочатку дитячого, потім парубочого і наостанок одружених чоловіків. Для кожного чоловіка було важливим здобути та утримувати авторитет серед односельчан, часто внаслідок цього страждали інтереси членів його сім’ї. Соціальний і сімейний статус чоловіка відрізнявся, найвищий мав господар, глава сім’ї чи старший чоловік, дід, і зовсім іншим він був у парубка чи неодруженого чоловіка, вдівця. На це все накладалися і народні уявлення про те, яким має бути «ідеальний» чоловік тієї чи іншої професії, виконуючи ту чи іншу роль у традиційному селянському соціумі.
Слід підкреслити, що у традиційній народній культурі різниця між жінками і чоловіками була наперед визначеною. До середини ХХ століття більшість ознак, такі як зовнішність, поведінка, психологія чи вибір професії, вважалися незмінними. Їх пов’язували із статтю.
Для українського суспільства до початку ХХ ст. притаманні патріархальні установки, що знайшло своє вираження в системі взаємовідносин усередині громади. Насамперед це проявилося в таких аспектах, як урядування, взаємодопомога, судівництво, колективні об’єднання.