Бот. Атакамська криза. Макс Кідрук. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Макс Кідрук
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: Детективная фантастика
Год издания: 2012
isbn: 9789661446532
Скачать книгу
червоний, мов варений рак, і з немислимо виряченими баньками, плюхнувся на сидіння. – Скажіть, що ви не помінялися з ним тілами!

      – Заводь швидше машину, старий телепню! – гаркнув лікар, стираючи рукою кров з подряпини на щоці. – Не патякай дурниць! Який, на хрін, обмін тілами?! Ворушись, Фабіо!

      – Я ж вам казав…

      – Не тринди!!! Заводь джип! Забираймося звідси!

      – Слухаюсь, сеньйоре… Слухаюсь…

      «Range Rover», тягнучи за собою шлейф із пилу, сіпнувся і почесав на захід.

      У цей момент краєчок сонячного диска черкнув лінію обрію.

      II

      Вівторок, 4 серпня, 17:56 (UTC –4)

      73-й км шосе № 25 «Кармен-Альто – Калама»

      Пустеля Атакама

      Текіто Рейес пахкав косячком і співав, тримаючи кермо однією рукою. Його вантажівка – старезний банькатий «Mercedes» – мчала на північ.

      Ревіла музика. У магнітолі крутилася затерта аудіокасета із запальними піснями бразильського гурту «Banda Calypso». Якимось неймовірним чином виокремлюючи мелодію з-поміж торохкотіння мотора, бряжчання кузова та рипіння динаміків, Текіто підспівував солістці. Він не знав португальської, але все одно підспівував, старанно повторюючи звуки, що вилітали з чорних сітчастих колонок.

      Текіто Рейес був цікавим хлопчиною. Його мати походила з племені Мапуче[8], а тато був меланезійцем, що колись мігрував до Антофагасти з далекої Тонги[9]. Від матері Текіто успадкував худорлявість, а від татка – чорну і лискучу, немов покриту оліфою, шкіру. Коли малому виповнилося сім років, батько через нерозв’язні проблеми з чилійськими стражами правопорядку драпонув до Болівії. Драпонув по-дорослому, оскільки відтоді його ніхто не бачив. Мати з того часу сяк-так намагалася ростити синочка.

      За свої двадцять чотири роки Текіто встиг два рази втекти з дому, тричі посидіти в тюрмі (переважно за дрібне хуліганство та вживання наркотиків), заробити свій перший мільйон песо, успішно протринькати гроші за гральними автоматами в Сантьяго-де-Чилі, двічі одружитися та один раз розлучитись. Нині хлоп займався тим, що скуповував крам та продукти в Антофагасті, столиці регіону, і перепродував їх у Каламі. Цього дня кузов його вантажівки був завалений кухонним начинням, сільськогосподарськими інструментами, саджанцями, свіжими овочами та різним побутовим дріб’язком.

      Потаємною слабкістю Текіто була марихуана. Почуття ущипливої ейфорії, змішане з безмежним пофігізмом, що заливало тіло після висмоктаної сигаретки, щоразу виносило його в інший світ, у паралельну реальність, де не існувало болю, суму та відчаю, нахабних квартировласників і жорстоких туполобих копів, а натомість було стільки смішних (аж до кольок у животі!) речей.

      У той же час хлопчина соромився своєї пристрасті. Чи не єдине, що за два десятиліття виховної діяльності стара сеньйора Рейес спромоглася втовкмачити своєму синові, так це розуміння того, що наркотики – зло. «Всі наркомани, – повторювала матрона, – кінчені люди, недолугі мавпи з одностороннім квитком до пекла, де вони вічно


<p>8</p>

Мапуче (букв. «люди землі») – індіанський народ у Чилі та Аргентині. Інша назва – араукани. Чисельність згідно з різними оцінками – від 1,5 до 2 млн осіб. Мапуче – єдиний народ Південної Америки, який не був завойований ні інками, ні іспанцями.

<p>9</p>

Острівна держава в Океанії.