«– О, кого я вижу! – Аскольд Ермолаевич приветственно махнул сигаретой в руке и указал на фикус у окна, – давай садись. Да не туда!
Марик, тридцатилетний сменный инженер теплового хозяйства санаторно-курортного комплекса, высокий, плотный брюнет, сел на предложенный стул в углу небольшого кабинета заведующего отделением неврологии и психиатрии областной больницы.»
«Искать бы с линией красу
За горизонтом росным…»
ФРАНКФУРТ/ШТАЙНБАХ, ГЕРМАНИЯ
(Раннее фото)
Уходят люди, уходят,
Не прощаясь,
Нет слов для них:
«Прости, прощай!»
Врачи, как листья, опадают,
Усталость им не превозмочь,
Какая жалость… Прости!
Родные взаперти.
Век атомный, век непокоя,
Горят леса и даже снова
Огни к Чернобылю
Подходят,
Как страха языки.
И в поднебесие уносят —
Как бусы Бога и монисто,
Как повернуть назад все просят.
Какая доля обожгла?!
Прости! Дай жизни!..»
20.04.20
(Пісня)
Слова Олени АНАНЬЄВОЇ
Переклад
Козаки', козаки', козаки',
раз два три, раз два три, ой єси,
переправи, перешкоди
і коні в пилюці,
піт струменить під сірою попоною.
Земля кочівна рідненька,
Козаки' – в похід,
юний і вічнозелений,
козаки', козаки', раз, два, три,
ой єси,
сила духу, як в сотах медових!
Тихо так підійшла,
степом нас обняла,
відігріла і благословила,
земля кочівна рідненька,
рідная країно —
Україно, моя Україно!
Ми пройшли з отаманами
галопом по степу,
розгубивши сенс вічних канонів.
Переправи, перешкоди і коні
в пилюці, піт струменить
під сірою попоною.
Життя зависло на денці,
зріє, вирує,
немов смерч пронесеться лавиною,
крутить вітер від сонця
захоплений світлом,
а струмків зріє нова сила.
Тихо так підійшла,
степом нас обняла,
відігріла і благословила.
Земля кочівна рідненька,
рідна країно —
Україно, моя Україно!
ПОЭЗИЯ
1. ЯРОСЛАВА ВАЙС
Г. Харьков, Украина
Публиковалась в журнале «ЛАВА»
Когда я была рыбой, ты сказал:
– Лови блесну.
Я словила с первого раза
А потом долго и медленно умирала
Ты