• завершити те надзвичайно складне завдання (навіть якщо ви його страшенно боялися);
• знайти невловимий баланс між роботою та життям, який дозволить вам працювати наполегливо, поводитися рішуче та проводити весь вільний час із людьми, які роблять ваше життя прекрасним.
У книжці «Сила продуктивності. Як подолати прокрастинацію» ви знайдете простий підхід, який допоможе впоратися з усім, що б не трапилось у вашому житті, і при цьому не почуватися заваленим величезною купою справ. Ви дізнаєтеся, як із лазерною точністю сфокусувати увагу на своїх пріоритетах, належним чином реагувати на екстрені ситуації та ніколи не зважати на всі інші справи (замість того щоб просто прокрастинувати їх).
І останнє. Жоден автор не пише в повній ізоляції. Як і ви, я обожнюю читати книжки про продуктивність і особистісний розвиток. Отже, щойно дізнавшись від когось про дієву стратегію, я залюбки ділюся нею зі своїми читачами.
Ось чому ви побачите, що я часто посилаюся на ідеї, які раніше з’являлись у таких чудових книжках і на таких цікавих сайтах: «Як упорядкувати справи. Мистецтво продуктивності без стресу»[1], Eat That Frog («З’їжте ту жабу!»)[2], «Одна справа»[3], Essentialism («Есенціалізм»)[4], Deep Work («Глибока концентрація»)[5], Zen Habits («Дзен-звички»)[6], а також у Джеймса Кліра[7].
Доклавши всіх зусиль, аби здобути із цих ресурсів справжні «золоті злитки», я сподіваюся спонукати вас дізнатися більше про кожен із них, бо вони докладніше пояснюють деякі моменти, висвітлені в цій книжці.
Про автора
Перш ніж почати, дозвольте мені відрекомендуватися й пояснити, з чим пов’язане моє бачення прокрастинації.
Мене звуть Стів «Ес Джей» Скотт. Я автор блогу Develop Good Habits («Розвивай корисні звички»), низки книжок про звички – їх усі можна знайти на сайті HabitBooks.com.
Мета моїх доробків – показати, як наполеглива робота над формуванням корисних звичок може змінити життя на краще. Замість того щоб читати лекції, я пропоную вам прості стратегії, які легко застосувати, – вони згодяться, навіть якщо ви маєте щільний щоденний графік.
Як і багато інших, я відчув інтерес до прокрастинації тоді, коли був змушений долати особисту проблему.
Річ у тім, що протягом багатьох років я був, як я полюбляю це називати, «професійним прокрастинатором». Мені чудово вдавалося реалізовувати довготривалі цілі (приміром, писати книжки, керувати кількома бізнесами в Інтернеті та бігати марафони). З іншого боку, з контролем чималої кількості щоденних справ, які не здавалися терміновими, – як-от замінити оливу в автомобілі, обчислити податки чи навіть купити продукти – усе було жахливо.
У результаті часто траплялося так, що важливі справи залишалися занехаяними, бо я вважав себе надто зайнятим, щоб їх виконувати.
Мої відмовки були схожі на стандартні слова, висмикнуті з лексикону прокрастинатора: «Коли-небудь