Попри відсутність ієрархії дракони дотримуються певної схеми, яка дає нам ключ до розуміння принципів їхньої діяльності:
ЗАРОЗУМІЛІСТЬ – САМОПРИНИЖЕННЯ
НЕТЕРПЛЯЧІСТЬ – МУЧЕНИЦТВО
ЖАДІБНІСТЬ – САМОРУЙНУВАННЯ
УПЕРТІСТЬ
Фактично це пари драконів-близнюків. Представники кожної з них мають багато спільного, а їхню діяльність активують одні й ті самі чинники. На перший погляд може видатися, що вони є абсолютними протилежностями. Утім, кожен дракон із пари має в собі «зародок» свого партнера, його «відтінок». У зарозумілості завжди є місце для самоприниження, а самоприниження нерідко має риси зарозумілості.
Упертість – то дракон, який стоїть окремо від зграї, у нього немає партнера-близнюка чи протилежності. Завдяки відсутності союзника він сприймається досить нейтрально. Попри це, впертість можна поставити в пару з будь-яким із шести драконів. Скажімо, людина може бути не просто впертою, а вперто-жадібною чи вперто-зарозумілою. В упертості криється часточка кожного із шести інших драконів. Надмірна впертість може породжувати схильність до саморуйнування. Також подібна риса може означати, що людина боїться стати жертвою авторитетів, яких вважає сильнішими за себе, а отже, тут спостерігається і схильність до мучеництва тощо.
У наступних чотирьох підрозділах цієї книжки ви ознайомитеся зі стислим описом кожної пари драконів (включно з нейтральним), а також дізнаєтеся про географію їхнього проживання. Відтак ми проаналізуємо кожного з них трохи глибше, щоб ви навчилися їм протистояти. Зрозумівши звички та основні риси своїх драконів, ви отримаєте надію на те, що зможете їх здолати. Дракони «розкошують» завдяки тому, що люди не усвідомлюють свої слабкості та обмеження. Водночас кожне із цих чудовиськ має ахіллесову п’яту – вразливе місце, через яке його можна ослабити та зрештою трансформувати на власну користь. Та, перш ніж зробити крок до цієї одвічної битви, ви маєте озброїтися знаннями.
Перший і другий дракони: зарозумілість і самоприниження
Обидві риси – і зарозумілість, і самоприниження – ґрунтуються на помилкових уявленнях про самооцінку. Зарозумілість «роздуває» еґо людини, а самоприниження підриває підвалини її самооцінки.
Коли йдеться про стереотипи, ми зазвичай сприймаємо зарозумілих людей як надутих і пихатих. Скидається на те, що вони гордовито випинають груди та добряче задирають носа – і мають такий вигляд, наче от-от луснуть. А в тих, хто їх оточує, нерідко зринає нестримне бажання проштрикнути їх та випустити зайве повітря, щоб вони, як то кажуть, набули своєї початкової форми.
На противагу, люди, які страждають від сильної схильності до самоприниження, часто мають такий вигляд, ніби з них викачали