Полярна країна полуничних гномів. Алла Анатоліївна Люта

target="_blank" rel="nofollow" href="#image3_5ec6bbdeab7cb05d42ea3a52_jpg.jpeg"/>

      Морські подорожі Джексона і Белли

      Трохи втомившись від мудрих наук, вони вкладалися в густій траві і мрійливо дивилися в небо.

      – Мамо, а що там, далеко за нашим лісом? – питав ведмежа. – Я хочу подивитися і хочу там побувати!

      – Коли ти станеш молодим і міцним ведмедем, ти побуваєш в найдальших лісах, і побачиш багато нового. – говорила Белла. – А зараз ми з тобою можемо тільки мріяти про це.

      – Мама, давай мріяти, як ми відправимося в подорож! – захоплено дивився ведмежа на матір.

      – Спочатку ми пройдемо через наш ліс, за ним буде велике поле і ріка, ми будемо йти довго уздовж річки і дійдемо до синього моря. – розповідала Белла ведмежаті.

      – На березі моря нас буде чекати корабель. По міцному трапу ми з тобою пройдемо на палубу і відправимося в велику морську подорож.

      – Джексон, ти готовий в далеку дорогу? – урочисто запитала велика ведмедиця сина.

      – Я готовий в далеку дорогу! – вигукнув щасливий ведмежа, немов уже стояв на кораблі і дивився в безмежну синю даль.

      – Тоді, вперед! – і мандрівники почули шум хвиль, крики морських птахів, і побачили навколо себе простори синього моря. Корабель мчав по хвилях до лінії горизонту, солоний вітер був попутним, а гаряче сонце нагрівало все навколо: і корабель, і повітря, і море. Ведмедик не відриваючись дивився перед собою. І став помічати, як щось блискуче показується з води і одразу ж ховається під воду. І це блискуче було не одне, а багато – і праворуч, і ліворуч від їх корабля. Джексон побачив, що це були морські тварини з довгими витонченими носами. Вони дружно виринали з глибин і також дружно занурювалися назад. Вони супроводжували корабель і по обидва боки щільними зграйками мчали наввипередки.