«Гер Вайс – дуже милий чоловік. Учора він заплатив мені вдвічі більше, ніж завжди, бо завтра їде у відпустку».
Теж правда. Але цього все одно не вистачило на місяць. Саме стільки тривала відпустка, хоча домовилися ми лише про тиждень.
Мою кімнату спільними зусиллями незабаром було так-сяк обладнано.
– Розумієш, – розповів Берто, – якби ти приїхати раніше, кілька рік раніше. Я би для ти все вмеблювати, так що ой-ой-ой, я бути раніше власник найдорожчий в місто антикварний крамниця. Там бути все. А це вже самий залишок. От раніше… Ех, якби я не грати в карти… Я ще й досі програвати солідний сума, хоча вже кілька місяць безробітний. А тоді, розумієш, все програти. За одну вечір. Так ніколи і не відігратися. І дружина від мене піти. У найважчий хвилина. Але то все дурниці. На світі стільки жінка, що коли захотіти… Розумієш, тут все залежати тільки від чоловік. Жінка добре з кожний чоловік, якщо у нього достатня досвід, щоб угадувати бажання жінка. Жінка – це кішка, хто приголубити, до того і потягнутися. Я ні про що не шкодую. Треба ловити мить і насолоджуватися нею, поки молодий. А я ще знаєш який молодий. Я ще ого-го. З ким хочеш позмагатися.
Насправді він виглядав значно старшим за свої 35. Глибокі зморшки під очима, кругленьке черевце, яке він старанно намагався приховати, особливий погляд, що буває лише в дуже самотніх людей і, як правило, поєднується з регулярним уживанням алкоголю. Намагання зловити мить, очевидно, не пішли йому на користь. У тому, що стосувалося вживання алкоголю, Берто дотримувався дуже стрункої і непорушної системи, виробленої, очевидно, ще за часів, коли працював водієм-дальнобійником. Ранок завжди починався в нього з горнятка «еспресо», до якого додавався келишок грапи. Усе «справжнє італійське». Крім цього, сніданок Берто складався ще зі шматочка хліба з маслом і салямі. Десь ближче до обіду, годині о 12-й, вони з Маріо випивали по пиву і з'їдали по шматку піци. А ввечері, за грою в карти, Берто вже міг дозволити собі трохи відійти від суворого регламенту, крім грапи тут пили вино, лікери, пиво і навіть коньяк.
Важко було повірити, що меблі, які зараз заповнювали виділену мені кімнату, колись продавалися в одній із найдорожчих антикварних крамниць міста, але якщо вірити Берто, це справді було так. Замість ліжка тут стояла канапа, настільки вузька, коротка і м'яка, що навіть всидіти на ній було доволі важко, не кажучи вже про спання. За два тижні в мене з'явилася звичка з періодичністю в кілька хвилин напружувати м'язи хребта і масувати шию, через три тижні вдавалося заснути не лише під час лекцій, а й у моменти найжвавіших семінарських дискусій. Потім звикла, хоча сконцентруватися вдавалося дедалі рідше.
Про лірику, платонічні стосунки й жіночу підступність
Відтоді, як Берто знову спав у власному двоспальному