Sockill. Сергей Каменчук

попереду. Тіло заполонила радість: не потрібно запихати в себе сніданок і пхатися в коледж. Ніяких екзаменів, ніяких заліків. Повна свобода. Через тиждень на рок-фестиваль. Намети, музика, алкоголь (офіційно заборонений на території проведення фестивалю, та коли це було проблемою?), відносини, що закінчаться, щойно пролунає остання пісня і почнуть розбирати сцени. Життя прекрасне.

      Дівчина не хотіла вставати. Коли вона в останній раз валялася в ліжку до обіду? Не згадати. Але сечовий міхур позбавив її цього задоволення. Іванка зробила каву і першим ділом ввімкнула комп’ютер, щоб зайти в SocKill. Їй життєво необхідно потрібно було переглянути статистику свого профілю. Відтоді як вона тут зареєструвалася, кожен ранок проходив саме так. Неважливо було, на пари їй потрібно чи на екзамен. Навіть якщо проспала і запізнюється. Вона розуміла, що це ненормально, та нічого не могла з собою вдіяти. Соцмережа повністю захопила її, викликала залежність, зробила рабом. На якомусь рівні дівчина відчувала це, але свою залежність пояснювала нестачею грошей. Стипендія мала, батьки дають небагато, а SocKill – відносно непоганий заробіток, тому вона повинна моніторити статистику, аналізувати, робити висновки, дивитися на суму, що вже заробила. Останнє їй подобалося найбільше. Та що там, кожного ранку саме жага грошей змушувала дівчину відкривати свій профіль, щоби побачити, скільки накрапало за ніч.