1
– Я не можу! – вкотре повторила вона. Цього разу крізь сльози.
– Просто зробимо це, ми гаємо час! – прикрикнув він. – У нас немає вибору.
– Я… Я…
Марк зупинив запис. Глипнув на двері. Прислухався. Тихі схлипи дівчини. Шум автомобілів за стінами недобудованої швейної фабрики. Власне тяжке дихання. І сопіння безхатька, котрий сидів на будівельному смітті, спершись спиною на стіну. Марк підійшов до подруги, стягнув з неї балаклаву, обійняв.
– Тобі треба заспокоїтися, – тихо сказав він. – Я не хочу твоєї смерті.
– Звідки тобі знати? – дівчина відсторонилася, змахнула сльози, подивилася йому в вічі. – Звідки така впевненість, що ти взагалі?..
– Іванка, – прошепотів хлопець.
– Іванка, – повторила дівчина і здригнулася, заспокоїлася.
– Ти сама все знаєш, не з новин, не зі слухів. Твоя, твоя подруга сумнівалася як і ти. І що з нею сталося? Ти сама читала її щоденник.
– Але…
– Машо! Вона прив’язала мотузку до поручня мосту, влізла у петлю і зістрибнула.
– Я і без тебе знаю, нахріна ти мені це говориш?
– Щоб ти зрозуміла: все по-справжньому. І я не можу допустити, щоб щось подібне трапилося з тобою, зрозумій.
Маша хотіла щось сказати, але сама не знала, що. Просто щось заперечити. Бовкнути будь-яку маячню, яка, на подив, виявиться не такою й маячнею, а саме рішенням їх проблеми, якусь ідею, як це все спинити. Але в голові не було жодних ідей. Та й сама вона знала, що хлопець правий – вибору у них немає.
Марк забрав у неї балаклаву, натягнув дівчині на голову.
– Це колись закінчиться? – запитала Маша.
– Якби я знав.
Марк підійшов до стосу цегли, на якому розташовувався телефон, натиснув “Запис”. Зйомка почалася.
На дисплеї телефону видно як дівчина підходить до безхатька. Тоді весь екран займає обличчя хлопця в балаклаві.
– Дорогий друже, перш ніж дивитися далі, підпишись на наш канал і натисни “лайк” під цим відео. Я обіцяю, вам сподобається, – хлопець намагався говорити природно (так було зазначено в інструкції), немов йому подобалося те, що він збирався робити. – Що ж, по-о-оїхали!
Хлопець витягнув з кишені плоскогубці, показав їх в камеру і вишкірився.
– Буде боляче, – пообіцяв він.
Тепер в кадрі було троє. Безхатько, якого вони напоїли (Марк подумав про його усмішку, про те, що чоловік був по-справжньому щасливий, коли вони запропонували тому безкоштовну горілку). Хлопець з плоскогубцями. Дівчина з цеглиною в руці.
– Сестро, анестезію, будь ласка! – награно промовив Марк.
Дівчина декілька секунд вагалася, а потім опустила цеглину на голову чоловікові. Безхатько похитнувся, але не впав. Спробував встати, та Марк відразу його усадив.
– Оце та-а-ак! – заволав хлопець. – Крихітко, не перестарайся наступного разу.
Марк відкрив йому рота, зафіксував плоскогубці на зубові і різким рухом зламав його. Навіть два – через ширину губів. Безхатько заволав і підскочив, але дівчина відразу його заспокоїла цеглиною.
– Оце так реакція, – похвалив її Марк. Дівчина у відповідь зробила реверанс.
Вони разом допомогли безхатькові сісти, щоб знову повторити те саме. І знову. І ще раз. Загалом п’ять. Як було вказано в повідомленні. Потому вони залишили гумові рукавички, плоскогубці, балаклави і цеглину-анестетик біля безхатька та пішли геть. Чітко по інструкції.
***
– До півночі п’ять хвилин! – нагадала Маша.
– Та закрийся ти, знаю! – відрубав Марк. – Вже завантажується, бачиш?
– Гей, не груби!
– Заткнись, нахрін! – Марк зиркнув на дівчину і замахнувся. Проте не вдарив. – Вибач.
– Та пішов ти, – сказала вона.
Марк провів поглядом дівчину, підскочив від гучного удару дверей (хоча й очікував його), а потім втупився в дисплей ноутбука. “Завантаження 67%”. На годиннику 23:57. Чудово. Через хвилину він клікнув клавішу “Опублікувати”, закрив ноутбук і влігся на ліжко. З ванної долинали схлипи Маші. Замість того, щоб піти вибачитися і заспокоїти дівчину, Марк розвернувся до стіни і заплющив очі. В нього не з’явилося відчуття провини, не було також жалості. Навпаки, ті схлипи тільки виводили його. Руки почали трястися від злості.
– Тупа сука, – промовив він, вдарив стіну кулаком, а потім закричав: – Яка ж ти тупа сука!
У відповідь отримав гучний плач. “Крик подихаючої псини”, – подумав він. Він ненавидів її. Розумів, що вона не знала (ніхто не знав), не могла навіть передбачити таке, тому просто не може бути винною, але нічого не міг з собою вдіяти. Саме вона втягла його в це лайно. Морально зґвалтувала і змусила знімати різні дурні відео для SocKill. Спочатку це був Інстаґрам. Потім Тік-ток, Лайк і ще щось. Вона реєструвалася всюди, де тільки можна, знімала дебільні челленджі. І часто змушувала