І наостанок
٧. Пам’ятайте: цю книжку написано за принципом «покажи мені, як це зробити». Я буду спілкуватися з вами, як із другом, із яким вирушив на зйомку. Це означає, що часто я буду просто казати, яку кнопку натиснути, яке налаштування змінити, і де розташувати джерело світла, без довгих технічних пояснень. Гадаю, щойно ви навчитеся робити гарні світлини своїм фотоапаратом, ви обов’язково купите собі хороший підручник із цифрової фотографії або студійної зйомки, який пояснює всі ці технічні нюанси, з якого ви дізнаєтеся значення термінів «хроматична аберація», «дифракція об’єктива» і «гіперфокусна відстань». Крім того, нагадаю, що це п’ятий том серії. Усі книжки мають зовсім різний зміст, і кожний том є логічним продовженням попереднього, але якщо це ваша перша книжка у цій серії, ви можете прочитати її як самостійну книжку завдяки тому, як її скомпоновано. Але якщо вам подобається ця серія (а я сподіваюся, що ви її затятий фанат), то рекомендую почати з першого тому і рухатися за порядком. Це ідеальний варіант (для нас обох – вибачте, не міг стриматися), і чесно кажучи, саме так цю серію розроблено. Гаразд, мушу визнати, що спочатку вона не планувалася розростатися таким чином. Коли я написав першу книжку, вона не називалася «Том 1», адже я навіть не думав, що вона стане найбільш продаваною книжкою в історії на тему цифрової фотографії. Після неї я написав том 2, потім 3, потім 4, і ось, нарешті, перед вами том 5 із готовими рецептами. Сподіваюся, книжка допоможе розпалити вашу пристрасть до фотографії й ви почнете досягати таких результатів, про які завжди мріяли. А тепер збирайте обладнання – ми вирушаємо на першу зйомку.
Вуличну фотосесію краще проводити в тіні
МІСЦЕ ЗЙОМКИ. Передусім зверніть увагу на маленьку фотографію у правому нижньому куті. Таким було світло, що падало на обличчя дівчини, коли вона стояла буквально на два кроки правіше, під прямим сонячним промінням. Тут і різкі тіні, і відблиски на обличчі, і темні очниці. Це взагалі некрасиве світло. На основній світлині видно, що я перейшов із дівчиною лівіше, у тінь від навісу, котрий сховав нас від жорсткого сонця.
НАЛАШТУВАННЯ КАМЕРИ. На портретних світлинах, зроблених із природним освітленням, я зазвичай хочу отримати розмитий фон (такий варіант виглядає набагато професійніше), тому виставляю найменше числове значення діафрагми, що підтримується об’єктивом, – у цьому випадку це f/2,8. Та лише діафрагми недостатньо для створення розмитого фону: потрібно ще більше зумувати людину в кадрі. Тому я відійшов подалі (зйомку проводив об’єктивом 70–200 мм f/2,8) і налаштував фокусну відстань 130 мм. Поєднання цих двох чинників (повністю відкрита діафрагма і зумування) дозволяє відокремити людину від фону і зробити власне фон м’яким і розмитим, як на остаточній світлині. Завдяки діафрагмі f/2,8 (яка пропускає максимум світла) я зміг налаштувати мінімальну чутливість