Про родину Цісиків донька одного із синів – Ізидора – Люба Павлик (США) у листі до поета і краєзнавця, громадського діяча та організатора літературно-мистецьких вечорів і фестивалів Ярослава Ясинського писала: «Я дуже добре пам’ятаю всіх моїх стрийків, братів мого батька, – окрім одного, який виїхав молодим до Аргентини. Найстарший був Евген Цісик – диригент Коломийського театру. Ізидор Цісик (мій батько) був головним бухгалтером на станції колійовій в Станіславові. Корнелько Цісик, маючи вісімнадцять років, виїхав до Аргентини. Микола Цісик, дуже добре пам’ятаю, мав улики, пчоли. Іванна Цісик – одинока сестра братів Цісиків, Зенон Цісик був знаний п’яніста. А наймолодший брат Цісиків – то був Володимир, якого ми всі кликали «Дзюньо». Знаний скрипаль – «Віртуозо». Стрийкова дружина називалася Іванка, – була родом зі Львова. Вони мали дві доньки: Марію і Квітку. Марія Цісик була піаністкою, навіть акомпанувала батькові на концерті тут, в Америці. На жаль, стрийко Дзюньо і його дружина, та Маруся і Квітка повмирали. Маруся лишила дві доньки і чоловіка, а Квітка – сина і чоловіка. Ще перед війною, я тоді мала сім років, все на Різдвяні свята приїжджали до Лісок. А з села колядники приходили з Вертепом найперше до Цісиків».
Розділ третій
Квітослава-Орися
Я – квітка степова,
Я – всіх і нічия.
Я сонцева коханка,
Я вітру забаганка.
Полин – купіль моя,
Пірнай – і я твоя.
Я – квітка лугова,
Гойдаюсь в травах я.
Я у вінку співанка,
Пелюсткова веснянка.
Вуста з нектаром я,
Відпий – і я твоя.
Я – квітка польова,
У житі бавлюсь я,
Я – жайворонка любка,
Грайливая голубка.
Купальська врода я,
Милуйся! Я – твоя.
Я квітка у гаю,
Царюю як в раю:
В промінні ніжусь я,
Під трелі солов’я.
Жаги оздоба я,
Вдягни – і я твоя.
Я – квітка лісова,
Купаюсь в росах я,
Я громова любаска,
Дощу – жадана ласка,
Духмяний килим я,
Ступи – і я твоя.
Одне лиш прошу, пам’ятай:
Не рви мене і не ламай.
Землі, життя – оквіта я.
Я – всіх, твоя і нічия.
Поява дитини у житті родини – це щось найсвітліше, найпрекрасніше. Кажуть, що до вибору імені дитини варто ставитися дуже серйозно. Адже вибираючи його, батьки визначають слово, яке людина потім чутиме найчастіше в своєму житті. Зокрема, татові і мамі варто подумати, як вони називатимуть дитину в повсякденному житті – скороченим ім’ям чи повним.
Традиційними українськими іменами були імена святих або біблійних персонажів, що мали єврейське, латинське, грецьке походження, бо їх носили перші святі й мученики. Окрім того, в українській культурі трапляються