Остання імперія. Занепад і крах Радянського Союзу. Сергій Плохій. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Сергій Плохій
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия:
Жанр произведения: История
Год издания: 0
isbn: 9786171272057
Скачать книгу
в травні 1972 року: Річард Ніксон приїздив, щоб підписати з Леонідом Брежнєвим Договір про обмеження стратегічних озброєнь (ОСО-1) і Договір про обмеження систем протиракетної оборони. Сюди він прилетів із Москви на запасному радянському літаку, яким довелося замінити основний літак через виявлену в Москві технічну несправність. Джорджеві Бушу подібних проблем вдалось уникнути, оскільки його віз новенький президентський «Боїнг-747», який прийшов на зміну «Боїнгу-707», що ним користувалися президенти США від Ніксона до Рейґана. Тоді, в 1972 році, на Ніксона справив сильне враження інтер’єр радянського авіалайнера; як згодом згадував сам президент, «де в чому він перевершував наш лайнер»76.

      Тепер же Джордж Буш із гордістю показував віце-президенту СРСР Геннадію Янаєву інтер’єр свого літака, який, на прохання ще Ненсі Рейґан, був виконаний у стилі американського Південного Заходу. Янаєв зустрічав подружжя Бушів у московському аеропорту, і Горбачов попросив американського президента взяти його із собою в Київ. Одні вважали, що генсек хотів підкреслити особливе місце України у складі Союзу, інші схилялися до думки, що Янаєва приставили до Буша наглядачем. Щойно президентський борт відірвався від землі, Буш улаштував віце-президентові екскурсію по лайнері, показав йому і президентський командний пункт. Янаєв, про якого Буш невдовзі зрозумів, що то найвищий радянський чиновник, що колись побував на борту, реагував увічливими репліками. Згодом Буш казав своїм помічникам, що віце-президент СРСР був «приємний чолов’яга», але «не бозна-яка шишка»77.

      Поки Буш дорогою до Києва розважав радянського гостя, члени його апарату розгорнули лінгвістичну полеміку навколо основних політичних посилів. Джек Метлок, коли йому показали текст промови, з якою Буш збирався виступити в українському парламенті, заперечив проти вживання назви республіки з означеним артиклем (the Ukraine).

      – Скажіть президентові, що артикля не треба. Нехай каже просто «Ukraine». Американці українського походження вважають, що наявність артикля в назві переводить країну в розряд географічних регіонів.

      На це спічрайтер заперечив:

      – Але ж ми кажемо the United States?

      Однак перемогла позиція Метлока. Його аргументація була не лінгвістичною, а політичною:

      – Якщо президент казатиме the Ukraine, то вже за тиждень Білий дім буде завалений листами й телеграмами протесту.

      У Сполучених Штатах мешкало майже 750 000 громадян українського походження, ще мільйон – у Канаді. За північноамериканськими мірками це була невелика спільнота, але добре організована, політично активна і стала. Усі роки холодної війни лідери діаспори переконували етнічних українців голосувати за республіканців, і то небезуспішно. Буш це знав і прийняв політичні резони посла. Опустивши артикль, він заспокоїть своїх виборців удома й водночас не зачепить Горбачова: російська мова не знає артиклів. Версія промови, представлена


<p>76</p>

“Richard Nixon/Frank Gannon Interviews”. May 13, 1983, Day 5, Tape 1, 00:01:59, http://www.libs.uga.edu/media/collections/nixon/nixonday5.html; Conrad Black, Richard M. Nixon: A Life in Full (New York, 2008), 814.

<p>77</p>

Von Hardesty and Bob Schieffer, Air Force One: The Aircraft That Shaped the Modern Presidency (New York, 2005), 127—154; Bush and Scowcroft, A World Transformed, 515; Beschloss and Talbott, At the Highest Levels, 415—416.