Почувши останню фразу фройляйн Саломе, Броєр завагався. Чи годиться мені читати? Таж професор Ніцше не знає, що вона показує мені це послання. Навіть не здогадується, що воно в руках Саломе! Як вона запопала цього листа? Позичила? Вкрала?
Броєр пишався багатьма своїми рисами. Він був вірний і щедрий. Його винахідливість у діагностуванні стала легендою: у Відні Броєр був особистим лікарем великих науковців, митців і філософів, як-от Брамс[6], Брюке[7] та Брентано[8]. У свої сорок доктор прославився на всю Європу, й видатні люди Заходу подорожували здалеку, щоб проконсультуватися з ним. А найбільше він пишався своєю порядністю: ні разу житті не вчинив чогось ганебного. Броєру довелося б відповідати хіба що за свої плотські помисли про Берту, які по праву мали б адресуватися дружині Матільді.
Тож він вагався, брати чи не брати листа з простягнутої руки. Щоправда, недовго. Ще один погляд на кришталево-блакитні очі – й доктор узяв. Датований 10 січня 1882 року лист починався звертанням «Мій друже Фрідріху…» Кілька абзаців обведено.
Ви дали світові незрівнянну працю. Ваша книга характерна тою довершеною переконаністю, що свідчить про глибоку оригінальність. Як же інакше ми з жінкою змогли б осягти найпалкіше прагнення в нашому житті? Праглося, щоб якогось дня до нас прийшов хтось ззовні й цілковито заволодів нашими серцями та душами! Кожен із нас прочитав Вашу книгу двічі – спершу за дня мовчки, а тоді ввечері вголос. Ми мало не б’ємося за єдиний її примірник і шкодуємо, що обіцяний другий ще не надійшов.
Та Ви ж недужий! Невже у Вас ще й опустилися руки? Якщо це так, то як радо я зробив би щось, аби тільки розвіяти Вашу пригніченість! З чого мені розпочати? Я не можу нічого іншого вдіяти, крім як розсипати Вам щиру похвалу.
Прийміть моє послання принаймні по-дружньому, навіть якщо воно й не задовольнить Вас.
З найкращими побажаннями, Ваш Ріхард Ваґнер
Ріхард Ваґнер! Броєра це вразило – попри всю його віденську світськість, попри всі знайомства запанібрата з великими сучасниками. Лист, і то який, написаний рукою маестро! Однак доктор швидко опанувався.
– Дуже цікаво, моя люба фройляйн. А тепер скажіть, будь ласка, що саме я міг би для вас зробити.
Знову нахилившись, Лу Саломе легко поклала свою обтиснену рукавичкою руку на Броєрову.
– Ніцше хворий, дуже хворий. Він потребує вашої допомоги.
– У чому ж полягає ця хвороба? Які її симптоми?
Розхвилювавшись від дотику жіночої долоні, Броєр був радий опинитись у своїй стихії.
– Біль голови. Передусім нестерпний біль голови. І тривалі напади нудоти. І загроза сліпоти – поступово погіршується зір. І клопіт зі шлунком – буває, хворий кілька днів не може їсти. І безсоння – ніякі