– Я кілька разів бачила ваші бої, – у її голосі раптом почувся протяжний степовий акцент. – Ви тоді перемогли.
– Я завжди перемагав. Ви шанувальниця боксу?
Кей Лейк похитала головою.
– Лі мене туди тягав ледь не силою. До війни я вивчала образотворче мистецтво, то ж приносила свій блокнот і робила замальовки боксерів.
Бланшар обійняв її за плечі.
– Вона змусила мене покинути підпільні бої. Казала, що не хоче, аби я лупив хлопців, як сидорових кіз.
Він почав картинно зображати побитого боксера, що ледве тримається на ногах, і Кей Лейк відхитнулася від нього. Кинувши на неї швидкий погляд, Бланшар продемонстрував на уявному суперникові кілька джебів із лівої і прямих правих. Дивлячись на нього, подумки я наніс йому кілька ударів у відповідь у щелепу та корпус.
– Спробую завалити тебе не зразу, – сказав я.
Кей зацінила мою ремарку, Бланшар лише посміхнувся.
– У мене пішло кілька тижнів, аби уламати її на цей бій. Я обіцяв їй нову машину, аби лише не бухтіла.
– Не обіцяй неможливого.
Бланшар засміявся й підійшов до Кей.
– Хто це все взагалі придумав? – спитав я.
– Елліс Лоу. Він потурбувався, аби я опинився в його відділі, потім мій напарник пішов у відставку, і Лоу почав прикидати, як би замінити його на тебе. Він попросив Брейвена Даєра написати цю чухню про вогонь і лід, а потім розповів усе Горраллові. Він ніколи би на це не пішов, але все вказувало на те, що проект позики із тріском провалиться, тому він погодився.
– І поставив на мене? А якщо я переможу, то перейду до нього у відділ?
– Типу того. Самому окружному прокуророві ця ідея не до вподоби, він вважає, що з нас будуть нікудишні напарники. Але він прогнувся – Горралл і Тад Ґрін його все-таки переконали. Особисто я майже сподіваюся, що ти переможеш. Якщо ти програєш, то мені всучать Джонні Фоґеля. Він – гладкий і смердючий пердун, а його старий – найбільша скалка в дупі в Центральному відділі та відданий песик Єврейчика. Крім того…
Я ткнув Бланшара пальцем у груди.
– А тобі з цього всього що перепаде?
– Ну, на мене також ставлять. Моя дівчинка любить красиві брязкальця, а я не хочу її засмучувати. Чи не так, крихітко?
– Ага, продовжуй говорити про мене в третій особі. Я це обожнюю.
Бланшар підняв руки, ніби здаючись; у темних очах Кей заблищали іскри. Відверто зацікавлений цією жінкою, я спитав:
– А що ви думаєте про все це, міс Лейк?
Тепер у її погляді застрибали бісенята.
– З естетичних причин я сподіваюся, що ви обидва добре виглядатимете з голим торсом. Але з точки зору моралі я сподіваюся, що поліцейське управління Лос-Анджелеса буде засуджене за проведення цього фарсу. А щодо фінансів – я сподіваюся, що Лі переможе.
Бланшар засміявся й закрив капот машини, забувши про своє марнославство, я теж