Давно проела сединой вершины
И размножаю в карточке латынь.
А в зеркалах цветущие картины.
Какая необузданная блажь!
Я обновляю каждый день витрины,
И наношу с косметикой кураж.
Игривость надеваю с сарафаном,
А с джинсами приклеиваю спесь.
Я смешиваю истину с обманом,
И предлагаю выпить эту смесь.
Игра в душевность… Вы смиренно пьете.
И между нами рушится стена…
…Вы о моей весне все время врете,
А я… что до сих пор в душе весна.
Исписаны страницы дневника
Исписаны страницы дневника
А вами вычеркнуты главы.
Забыли, вы, меня наверняка.
И в этом, вы пожалуй, правы.
Забыли? Помните? Не мне судить…
И не нужна мне больше правда.
Из прошлого наматываю нить
По лабиринту минотавра.
Бегу… в былое, в память, в карусель!
В скитанье брошенного сердца.
– Вы слышите? За дверью наш апрель!
И… заколоченная дверца.
– Прошу, останьтесь! В строчках дневника.
И в памяти…. Не уходите!
Я сильная! И не дрожит рука
Когда пишу… Дрожит. Простите…
Я счастлива, и пусть вчерашним днем…
Вы судите? Не надо осуждений.
Я дверь открою кованым ключом,
И подниму любовь с коленей.
Я помнить буду все до мелочей.
Напрасно разрываете страницы!
Мне хватит безотказных палачей.
Их списки! Толпы! Вереницы…
Ти мене не дочекався
Ти мене не дочекався…
Світ сховали хмари.
Та за хмарами не видно,
Як палають чари.
Як горить краса дівоча
В промені бажання,
Якщо в небі зірки щастя
З ночі і до рання.
Ти мене не дочекався…
Кликала очима.
Та коли ми зустрічались,
Я все ніж точила.
Стати зрілою не вспіла,
В нашому коханні…
Ти мене не дочекався,
Та пішов в останнє.
Ти мене не приголубиш?
Ти мене не приголубиш?
Пахне ніч спроможністю.
Та нехай мене не любиш,
Краще ніж порожністю,
Наковтатись поза планки.
Та позбутись враження,
Як кохався до світанку,
До того виснаження,
Що біжить з холодним потом
По спині мурашками.
Приголуб! Я с жатим ротом
Розповзусь Наташками.
Відчуваю, як ти мене кличеш
Я журбу так ретельно згортаю,
Відокремлюю біль від життя.
Та від жару спокуси палаю
До шаленого в ніч забуття.
Не зіб’юсь я від погляду болі,
Та не зникну в хворобі подій.
Я тримаю щоденно в долоні
Ту крилату синицю надій.
Що моє повертає обличчя
До щасливих