Дісталися до дому вже близько півночі, упали на ліжко знесилені, але щасливі.
Наступного ранку жінка прокинулася сама. На столику знайшла записку від Жульєна, а ще – ключі від квартири та гроші на таксі. Коханий чекав у кафе, куди з самого ранку мали привезти меблі. Тож Жульєн вирішив не будити Анну, щоб вона виспалася після довгого перельоту. Жінка солодко потягнулася у ліжку, вдихаючи на повні груди нове життя. Постіль ще пахла Жульєном. Анна накинула халат і вирішила оглянути квартиру, яку звечора ще не встигла роздивитися. Велике ліжко майже наполовину займало спальню, лишаючи простір для дерев’яної шафи і маленького туалетного столика. Штори дбайливо закривали вікна, аби вранішнє сонце не розбудило Анну.
Вітальня просто вразила її. Посередині гойдався справжнісінький гамак, там лежали французькі журнали і книжки. Навпроти – великий зручний диван, також завалений книжками. Але найголовнішою окрасою цієї кімнати була велика відкрита тераса. Анна відчинила вікна і впустила у кімнату сонячне проміння. Воно заграло на лакованій дерев’яній підлозі. Єдине, чого не вистачало кімнаті, – це квітів. Інтер’єр суто чоловічий, зручний, функціональний і без прикрас. Краєвид із тераси доволі звичайний, міський, вікна виходили у двір, посеред якого росло велике дерево. Анна не могла отямитися: невже вона в оселі коханого? Обстеживши вітальню, Анна попрямувала на кухню, де було лише найнеобхідніше – газова плита, холодильник, великий стіл і декілька стільців. Через вікно виднівся золотий Шведагон. Анна помітила дерев’яні сходи на другий поверх. Там розташувалася гостьова кімната і санвузол із душовою кабінкою. Вся квартира виявилася дуже простою і скромною. У ній знаходилося лише все функціональне. Проте Анна вже полюбила її, як свою власну.
Жінка вдягла довгу вузьку сукню з накидкою, прикрила очі темними окулярами і вирушила на пошуки Жульєна. Телефонний зв’язок не працював. Усе, що мала Анна – це маленький папірець із написаною на ньому рукою коханого адресою кафе.
Розділ 5
BONJOUR
На вулиці Анна вирішила розміняти трохи грошей. Але працівник банку покрутив складені удвоє гроші у руках і, похитавши головою, віддав їх назад. Анна згадала, як її попереджав Жульєн. Складені й нерівні купюри банки не приймають. Винахідлива жінка повернулася до квартири, праскою вигладила всі банкноти, вони стали новими і хрусткими, як круасани. Цього разу їй обміняли гроші без зайвих запитань. Анна спіймала на вулиці таксі й передала водієві папірець із адресою. Він мовчки узяв його. Анна з цікавістю поглядала на мовчазного водія й її очікування справдилися. Водій задоволено жував бетель, часто спльовуючи його дорогою. Згодом таксист зупинився біля кафе і усміхнувся на прощання червоними від