Петро Конашевич-Сагайдачний – творець української нації?. Петро Кралюк. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Петро Кралюк
Издательство: OMIKO
Серия: Великий науковий проект
Жанр произведения: История
Год издания: 2019
isbn:
Скачать книгу
академії управління персоналом. У 2010 р. Верховна Рада України прийняла постанову «Про відзначення 440-річчя з дня народження гетьмана Петра Сагайдачного». Наступного ж року архієрейський собор Української автокефальної церкви канонізував цього діяча в чині «благовірний гетьман». Видано в Україні також низку книг про Сагайдачного.

      Пам'ятник Петрові Сагайдачному в Хотині

      Тобто можемо сказати, що Сагайдачний – чільна особа в українському національному пантеоні. Також він є важливою фігурою в українсько-російському ідеологічному протистоянні.

      Проте Сагайдачний нас цікавить не в іпостасі національного героя, де, закономірно, є немала частка міфологізації. Він нам більш цікавий як історичний діяч, завдяки якому були визначені деякі вектори розвитку українського ранньомодерного соціуму, тобто як людина, що стояла біля витоків новочасної України.

      Сагайдачний у літературі – історичній та художній

      Перший панегірик Сагайдачному

      Як уже відзначалося, відразу після смерті Петру Конашевичу-Сагайдачному був присвячений літературний твір високої вартості – жалобні вірші авторства Касіяна Саковича (бл. 1578— 1647)6. Говорячи про цей твір, дослідники, як правило, мало звертають увагу на його автора. А даремно.

      Частково тут спрацьовують конфесійні та ідеологічні моменти. Адже Сакович – особа неоднозначна. Він двічі змінював конфесійну приналежність: спочатку перейшовши з православ’я в унію, а потім – з унії до римо-католиків, заявивши, що обрядовість і догматика уніатів має чимало хиб. Тобто автори православної спрямованості трактували Саковича як зрадника. Негативне ставлення до нього було і в прихильників унії.

      Портрет Петра Конашевича-Сагайдачного із книги віршів К. Саковича. 1622 р.

      Виглядало парадоксально. Поетичний «пам’ятник» гетьману Сагайдачному, який відіграв важливу роль у збереженні православ’я на українських землях, створила людина, котра зрадила православ’я й у кінцевому результаті опинилася в таборі «латинників».

      Але повернемося до особи Саковича. Народився він у родині православного священика в містечку Потеличі на західних теренах Галичини. Тобто був земляком Сагайдачного, який теж походив із цього регіону. Не виключено, що чинник земляцтва відіграв певну роль – тому Сакович постарався, створюючи твір-шедевр про козацького провідника.

      Навчався автор цього твору в Краківській та Замойській академіях. Особливо на нього вплинуло навчання в Замості. Невипадково у «Віршах…» він згадує гетьмана Яна Замойського, який заснував і Замость, і Замойську академію. При цьому Ян Замойський подається як ідеальний політик, який дбає про спокій у державі та піклується про освіту.7 Сакович також твердить, що Сагайдачний брав приклад із Замойського. Тим самим він фактично порівнював видатного політика й культурного діяча Речі Посполитої із козацьким


<p>6</p>

Про Касіяна Саковича див.: Бичко А., Бичко Б. Світлотінь Касіяна (Калікста) Саковича. – К., 2005.

<p>7</p>

Сакович К. Вірші на жалісний погреб… Петра Конашевича-Сагайдачного… / пер. В. Шевчук. – С. 173.