Старий Лін – виняток для свого віку. Я спитав, скільки йому років, коли він підсунув стілець і сів.
– Двадцять п’ять, – невиразно буркнув Мохіка.
Ні, він глузує, насправді йому 50 років. Схоже, решту життя він проведе у в’язниці, відбуваючи покарання за обезголовлення пари дівчаток-підлітків, які зустрічалися з членами «Мара Сальватруча». (Пізніше, читаючи старі новини, я дізнаюся, що він з поплічниками, ймовірно, перш ніж убити, катував їх натирачем підлоги.) Як і багато гангстерів, Старий Лін вступив до mara в Лос-Анджелесі, коли йому був двадцять один рік. У нього глибокий голос, як у тих, хто забагато палить і має недостатньо свіжого повітря. Хоча надворі страшна спека і я відчуваю, як сорочка прилипає мені до спини, шкіра Ліна блідо-сіра, що є результатом життя за ґратами.
Організація Старого Ліна експериментує з бізнес-стратегією, що повністю відрізняється від стратегії мексиканських картелів. У березні 2012 року «Баріо 18» уклала перемир’я зі своїм заклятим суперником «Сальватруча». Старий Лін і його колега, гангстер американського походження на ім’я Едсон Закарі Юфімія (який також сидить у Сальвадорі, в іншій в’язниці), погодилися, що члени їхніх угруповань більше не вбиватимуть один одного.
– Це було результатом тривалих роздумів, – сказав мені Старий Лін тоном генерального директора. – Ми більше не розглядаємо насильство як варіант. І вирішили жити, як брати.
Ворожнеча між їхніми бандами в 1990-х роках забрала майже 50 000 життів.
– В’язниці нині переповнені молоддю: деякі платять за злочини, які вчинили, інші – нізащо. Це все окошилося на наших сім’ях. Країна поділена на сектори.
Він має на увазі сфери впливу банд. У нетрях Сан-Сальвадора досить ступити на територію суперника, щоб спровокувати вбивство. Скільки з цієї «поділеної на сфери впливу» країни належить «Баріо 18»? Майнула усмішка: «Bastante». Чимало.
Система поділу на сфери впливу частково пояснює, чому банди Сальвадору обрали варіант змови, на відміну від їхніх колег у Мексиці. Змова між фірмами – чи то наркокартелі, чи то звичайний бізнес – полягає в тому, щоб перетворити один великий конкурентний ринок на низку дрібних монополій. Уявіть-но країну, яку обслуговують дві телефонні компанії. Якщо обидві конкурують по всій країні, то бізнес перейде до фірми, яка пропонує кращий сервіс за нижчу ціну. Виходить, що жодна з них не може багато заробити. Але якщо фірми вдадуться до змови – погодившись, скажімо, що одна перебере північ країни, а друга південь, – кожна дбатиме про власну малу монополію, правлячи високі ціни за поганий сервіс. Тому змови зазвичай забороняють. Звісно, нелегальним компаніям не треба перейматись антимонопольними правилами, тому змова