Після фільму він запросив мене до себе чогось випити. Було близько першої ночі. У нього в холодильнику був копчений лосось і (це розсмішило мене) власноруч спечений хліб. Зараз це смішить мене ще більше, бо з того часу він не спік жодної хлібини. Ми – парочка «Не заморочуються на їжі». Отже, я ледь не розсміялася, коли він мене вперше поцілував, це було дивно, схоже на інцест, ми вже були добрими друзями. Я побачила, як його обличчя наближається до мого, його знайомі риси дивно розпливаються, мені захотілося розсміятися чи відхилитися, зробити щось, щоб обірвати цю серйозність, цю інакшу тишу між нами. Але за мить це вже відчувалося правильним, це як повернутися додому. Інколи мені не хотілося почувати себе осілою (а як же мої плани працювати за кордоном, мої пригоди, мої бажання бути не такою, як усі?), або я починала хвилюватися з приводу того, що мені вже майже тридцять і це, значить, і є моє життя. Але я проганяла такі думки від себе.
Я знаю, так заведено, що парочки якось спеціально вирішують жити разом. Це подія в твоєму житті, як обмін обручками чи похорон. Ми цього не робили. Я почала лишатися в нього. Джейк виділив мені шухляду для трусиків і колготок. Потім почались якісь сукні. Потім кондиціонер і олівець для очей у ванній. За кілька тижнів я помітила, що майже половина відеокасет підписана мною. Просто якщо її не підписати хоча б дрібним почерком, ти ніколи не знайдеш цю касету, щоб подивитися.
Одного дня Джейк запитав мене, який сенс у тому, щоб продовжувати платити за мою кімнату, якщо я там не буваю. Я зам’ялася, щось пробурмотіла, але так і не дала чіткої відповіді. Моя двоюрідна сестра Джулія приїхала на літо підробити перед початком занять у коледжі, і я запропонувала їй зупинитися в мене. Мені потрібно було забрати більшість своїх речей, щоб вивільнити місце для неї. Потім, в кінці серпня, був спекотний вечір неділі, ми сиділи в пабі і дивилися на річку біля Собору Святого Павла. Джулія говорила, говорила і говорила про те, що їй дуже треба якесь постійне житло, і я запропонувала їй оселитися в моїй кімнаті. Отже, ми з Джейком почали жити разом і єдина наша річниця – це перший секс.
Але після святкування наступила розплата. Якщо ти не хочеш йти на нараду і розмірковуєш, робити тобі те, що хочеться, чи те, що хочуть інші, то переконайся, що твій костюм ідеально випрасуваний і прийди вчасно. Цього немає в десяти заповідях менеджера, але того похмурого ранку, коли я не хотіла нічого бачити, окрім чашки чаю, це було стратегією виживання. Я намагалася зібрати докупи мої думки. Треба краще підготуватися, накидати нотаток чи ще щось. Я їхала стоячи, щоб не зім’яти свій костюм. Разів зо два чоловіки поступалися мені місцем і засмучувалися, коли я відказувала. Напевно, подумали, що це я через ідеологічні переконання.
Чим вони збираються займатись, мої попутчики?