Сподіваюся, мені вдалося дати вам розуміння проблеми штампованого підходу до написання текстів. Тепер ви зрозуміли, чому начебто правильні тексти не викликають не те що відгуку у серці, а навіть інтересу.
Припускаю, що я вас не переконала. Тому передам слово автору «1984»:
«Ніколи не використовуйте метафору, порівняння або іншу фігуру мови, яку Ви часто бачите в друкованому тексті», – писав Джорж Оруелл. Він стверджував, що кліше – це замінник думки, форма автоматичного письма: «Проза все менше й менше складається зі слів, обраних заради їхнього змісту, і все більше й більше – з фраз, зібраних разом, як секції типового курника». (Остання фраза Оруелла і є свіжий образ, зразок оригінального стилю).
Виникнення, типи мовних штампів та способи боротьби з ними вивчає підрозділ філології – стилістика. А зв’язок мовних штампів з відсутністю самостійного мислення – предмет вивчення соціолінгвістики та психолінгвістики. І ось тут виявляється дуальність штампів. Чим менше освічена та здатна до самостійного мислення особистість, тим легше вона піддається впливу «штампування» свідомості.
Як би ви описали пересічного виборця? Отож – робота з ним не виключає використання штампів. Й при цьому обов’язково передбачає створення кліше.
Розумію, скільки запитань виникає зараз у вашій голові. Але ж ви не настільки наївні, щоб вважати, що кілька сторінок книги дадуть вам всі відповіді зразу. Не обіцяю, що після прочитання цієї книги ви (різко) станете фахівцями з агітаційних текстів. Проте гарантую, що коли ви засвоїте весь матеріал, то отримаєте цілісну картину виборчої комунікації. А поки що дочитайте цей розділ до кінця, і після його завершення раджу зробити перерву для перетравлення інформації.
Умерщвление произошло по причине утонутия
Канцеляризми – слова та мовні обороти, характерні для стилю ділових документів та листування. Проблема не в їхньому існуванні, а в тому, що вони перекочовують зі своєї сфери застосування у повсякденну та літературну мови. І шкода від них більша, ніж здається на перший погляд.
Донедавна мені здавалося, що нове, пострадянське, покоління повинне мати імунітет проти цієї проблеми. Ще трохи –