Шляхом бурхливим. Григорій Бабенко

і той зв’язав їх, не звернувши уваги на те, що вони у хлопця не ззаду, а спереду. Та й взагалі вони мало звертали уваги на такого малої хлопця.

      Лежати, коли руки перекручені назад, можна було тільки на боці. Бранці перші часи страждали від цього, але потім призвичаїлися, хоч руки й терпли в них.

      Татари повиймали з торб невеличкі килимки і вузькогорлі високі глечики. Набравши води у глечики, вони змили ноги, руки й обличчя, посідали на килимки і почали молитися на схід сонця, прикладаючи до лоба долоні й уклоняючись до землі. Вони кілька разів приймалися молитися на день і це завжди лютувало Глека.

      – Намаз роблять! – злісно сказав він.

      – Попадісь оні мнє, показал би я ім намаз! – піддержав запорожця Стрєшньов.