– Він що, знову спробував? – запитала Діті, коли Бінта не стала говорити. – Спробував, так?
– Він не зміг цього зробити, бо ти корчилася від болю? – запитала я.
– Ані мене захищає, – наполягла Бінта. Її щоками покотилися сльози.
Ми всі затихли.
– Він… тепер він розуміє, – сказала Бінта. – Він мене більше не чіпає.
– Мені байдуже, – заявила Лую. – Його треба каструвати, як інших ґвалтівників.
– Тс-с-с, не кажи так, – прошепотіла Бінта.
– Я казатиму й робитиму те, що хочу! – закричала Лую.
– Ні, – заперечила я та обняла Бінту однією рукою. Ретельно підібрала слова. – Гадаю, під час Одинадцятого ритуалу на нас було накладено джуджу. Воно… мабуть, зникає після одруження. – Я суворо подивилася на Лую. – Гадаю, ти помреш, якщо зважишся на близькість.
– Воно зникає після одруження, – сказала Діті й кивнула. – Моя двоюрідна сестра постійно каже, що лише чиста жінка приваблює до себе достатньо чистого чоловіка, який може принести на подружнє ложе насолоду. Вона каже, що її чоловік – найчистіший із тутешніх чоловіків… мабуть, тому що він був першим, хто не приніс їй болю.
– Фу, – гнівно сказала Лую. – Нас обманюють, змушуючи думати, ніби наші чоловіки – боги.
Дорогою додому я зустріла Мвіту. Він читав біля дерева іроко. Я сіла біля нього й гучно зітхнула. Він закрив свою книжку.
– Ти знала, що Ада й Аро колись кохали одне одного? – запитав він.
Я підняла брови.
– А що сталося?
Мвіта відкинувся назад.
– Коли він тільки прийшов сюди багато років тому, Товариство Осуґбо негайно викликало його на збори. Провидець, напевно, побачив, що Аро – чаклун. Невдовзі після цього його запросили працювати зі старійшинами Осуґбо. Після того, як він мирним шляхом владнав суперечку між двома найбільшими торговцями Джвагіра, йому запропонували повноправне членство. Він перший не надто старий старійшина у Джвагірі. Судячи з вигляду, Аро було щонайбільше сорок. Ніхто не був проти, тому що він пішов Джвагіру на користь. Знаєш Дім Осуґбо?
Я кивнула.
– Його було зведено за допомогою джуджу, – пояснив Мвіта. – Він стояв тут іще до появи Джвагіра. Хай там як, він уміє багато чого… добиватися. Якось Нана Мудра попросила Єре – так звали Аду замолоду – зустрітися там із нею. Вийшло так, що Аро того дня теж там був. Обоє завернули не туди й зіткнулися ніс до носа. Вони одразу, щойно познайомившись, не сподобались одне одному.
Кохання часто плутають із ненавистю. Але часом люди дізнаються, що помилялися, як невдовзі й сталося із цими двома. Нана Мудра вже побачила в Єре наступну Аду. Тож Єре часто просили зайти до Дому з тієї чи іншої причини. Аро проводив там майже весь свій час. Розумієш, Дім Осуґбо постійно їх зводив.
Аро про щось просив, а тоді Єре на це приставала. Він говорив, а вона слухала. Вона чекала, а тоді він приходив до неї. Їм здавалося, ніби вони розуміють, як усе завжди має бути. Врешті-решт Єре призначили Адою після смерті попередньої Ади. Аро утвердився в ролі Творця. Вони