Василина обтрусився. «Що це було?»
Настя видихнула, її руки злегка тремтіли. «Не знаю, але давайте просто повернемося до авто і поїдемо далі».
«Найкраща ідея». Анна сказала. «Але…» Вона знову дивилася на світ. «Там щось…» Не закінчивши її пропозицію, вона впевнено попрямувала вперед.
«Стій!» Василина голосно шепнула їй.
Анна не зупинилася. Пирхнувши, Настя і Василина пішли за нею. Вони дійшли до і Джерелом світла, який виходив зі штучної гасової лампи. Навколо були сліди взуття одну людину. Незважаючи на те, що зараз навколо дівчат не було жодної душі, вони відчували себе некомфортно, немов хтось спостерігав, перебуваючи десь у темряві…
Настя зіщулилася, її тіло злегка покрилося гусячою шкірою. Вона висвітлила місцевість навколо і, помітивши щось блискуче серед гілок, вона подивилася на це. «Кільце?» Вона підняла його – в її руках було металеве кільце з каменем синього відтінку в крутиться сріблястій оправі. Вона показала кільце її подругам.
«Воно досить красиво е. І здається цінним». Василина сказала. «Хто міг залишити його тут?»
«На ньому немає бруду і пилу, ніби хтось кинув це недавно». Анна помітила.
«Гаразд». Настя прибрала кільце в кишеню її темно-синьою замшевого куртки. «Дивне місце, нам краще повернутися прямо зараз».
Чи не хоча залишатися в лісі ні хвилини більше, дівчата поспіхом вийшли з лісу, відчуваючи щось на зразок легкої параної, ніби хтось переслідував їх, спостерігав за ними і міг чути їх часте дихання. Але нікого, крім них не було навколо. Йдучи вздовж дороги, Настя здригнулась – двері її автомобіля були відкриті.
«Що за чорт?» Вона сказала її подругам. «Хто це був?»
«Ш-ш-ш…» Василина прошепотіла.
Вони повільно продовжили йти до автомобіля, взявшись за руки. Намагаючись не створювати шум, вони акуратно наблизилися до нього і подивилися всередину – в салоні нікого не було . Вони полегшено видихнули і на свої місця. Настя замкнула двері, але, все ще боячись того, що могло статися.
«Боже…» Вона відкинулася назад. «Я залишила ключі. Дівчата, всі ваші речі на місці?»
Вони перевірили їх сумки, приділивши увагу їхніх гаманцях і техніці.
«Нічого не пропало». Анна сказала.
«Те ж саме у мене». Василина сказала, зосередившись на її мобільнику. «Але хтось включав мій мобільник. І мені здається, деякі речі не лежали на місці».
«Це вірно». Настя підтвердила, оглядаючись. «Мій моя сумка відкрита, і це…» Вона показала брелок у вигляді примари. «Було в бардачку. Він лежав на підлозі».
«До то-то что-то шукав». Анна задумливо сказала. «У всякому разі, так це виглядає».
Василина струснув. «Ми можемо просто поїхати далі? Я боюся думати, що це був той, хто пробіг повз нас в ліс у. Це все… моторошно».
Настя завела двигун. «Забудемо про це. Ми будемо далеко від цього місця. Нічого не трапиться в будинку мого дядька. Поїхали». Вона натиснула педаль газу, повертаючи кермо.
Сонце