«Чорт з ним». Василина відмахнулася. «Просто зрада це бридко».
Анна і Настя переглянулись.
«Хіба ти не любила його?» Настя запитала.
«Тепер я так не думаю». Василина відвернута відповіла. «Ми були лише прив'язані один до одного, але… навряд чи це можна назвати любов'ю, у всякому разі, моя любов до нього пройшла, на жаль. Я думала це лише ілюзія того, що ми рідко проводили час разом, але навіщо мені обманювати себе?»
«Нічого». Настя посміхнулася. «Давайте зробимо так, щоб це літо змінило все».
Дівчата засміялися.
«Як щодо вечірки 80-их?» Анна запропонувала.
«Хороша ідея». Василина підморгнула.
«Я все зроблю». Настя жартівливо сказала, йдучи до виходу. Через кілька хвилин, вона повернулася з іншими касетами від Євгена і деякими старими речами, що дала їй Кім.
Поки пісня «In The Heat Of The Night» Сандри грала під їх руху, вони експериментували з яскравим одягом, змішуючи це з джинсовими куртками і брюками із завищеною талією. Анна зробила їм зачіски, які вона бачила в журналі «Назад в 80-ті», знайшовши це в архіві міської бібліотеки.
Через кілька годин, вони помітно втомилися і вимкнувши магнітофон після пісні «Take On Me» групи A-ha, вони вирішили повернутися в будинок. Вийшовши з сараю, вони почули гучну мова Роміна. Вони зупинилися.
Крізь відчинене вікно літнього будинку, вони бачили її говорить по мобільнику, з кимось сперечаючись. Вони не могли розібрати слова через гучну рок-музики, що грала там, але через пару хвилин двір наповнила тиша з дикими звуками ночі.
Роміна різко вийшла з дому, кинувши щось в сміттєвий бак, йдучи до її мотоциклу.
«Роміна?» Настя попрямувала до неї. «З тобою все гаразд?»
Роміна подивилася на неї. «Ого». Вона усміхнулася. «Що у вас було? Подорож у часі?»
Настя була одягнена в рожеві лосини з гетрами, короткий чорний топ із зображенням групи Metallica , і поверх цього був а джинсова куртка з засуканими рукавами. «Це була вечірка, щось на зразок назад в 80-ті». Вона усміхнулася. «Ти могла б прийти».
«Ні, навряд чи. Я була зайнята». Роміна сухо сказала.
«Щось не так?» Настя злегка напружилася.
«Ні, все в порядку». Роміна подивилася на Анну і Василину. «Привіт, там!» Вона помахала їм.
Вони помахали у відповідь.
«Якщо тобі потрібна допомога…» Настя сказала пошепки.
«Не потрібно, Настя. Спасибі». Роміна з вдячністю посміхнулася. «Побачимося». Вона сіла на її мотоцикл і через пару миттєвостей, вона зникла в темряві.
«Гаразд, ми, може бути, нарешті, підемо в будинок?» Втомлений голос Василини сказав позаду.
«Звичайно». Настя сказала, і, побачивши, як її подруги йдуть до головного будинку, вона непомітно для них подивилася в сміттєвий ящик Роміна – вона викинула CD-диск. Немов машинально, Настя взяла його і, заховавши це під її одяг, вона попрямувала додому… не звернувши увагу на спалах світла в лісі.
Дівчата увійшли в будинок і розташувалися у вітальні, поки Кім займалася