Я був шокований і відчував піднесення, жах і сумнів. Я не міг у це повірити. Гадав, що присмертні діти бажали б відвідати Діснейленд, зустрітися з Сильвестром Сталлоне, Містером Ті чи Арнолдом Шварценеґґером. Вони нізащо б не схотіли провести свої останні дні, слухаючи Марка Віктора Гансена. Нащо дитині, якій залишилося жити кілька днів, слухати промовця-мотиватора? Та мої роздуми несподівано перервали…
– Ось Емі, – сказав Фоґт, уклавши її тендітну руку в мою.
Переді мною стояла сімнадцятирічна дівчина з яскравим червоно-помаранчевим тюрбаном на голові, з якої через хіміотерапію осипалося все волосся. Її тендітне тіло було згорбленим і кволим.
– У моєму житті, – промовила вона, – було дві мети – закінчити школу і послухати вашу проповідь. Лікарі не вірили, що мені вдасться досягти бодай однієї з них. Не думали, що мені вистачить сили. Мене послали додому, під батьківський догляд… Це мої мама й тато.
Очі мені наповнилися слізьми, я заледве стримувався, щоб не розплакатися. Її слова порушили мою рівновагу. Я був дуже розчулений, тому прокашлявся, усміхнувся і сказав:
– Тут раді тобі й твоїм батькам. Дякую за те, що завітали до нас.
Ми обійнялися, втерли очі й розійшлись.
Я відвідував багато семінарів на тему зцілення у США, Канаді, Малайзії, Новій Зеландії та Австралії. Спостерігав за роботою найкращих цілителів, навчався, досліджував, слухав, зважував і піддавав сумніву все, що вони роблять.
Того недільного дня я провів семінар, на який прийшла Емі з батьками. Зала була забита людьми – понад тисяча відвідувачів, охочих учитися, розвиватись і ставати людянішими.
Я скромно запитав у слухачів, чи хочуть вони дізнатися про метод зцілення, який служитиме їм упродовж усього життя. Зі сцени я бачив, що всі присутні підняли вгору руки. Відповіли одностайною згодою.
Я розповів слухачам, що слід старанно потерти долоні одна об другу, тоді розвести їх на п’ять сантиметрів і відчути цілющу енергію. Після цього я поділив присутніх на пари, щоб вони відчули, як цілюща енергія переходить від них до партнера.
– Якщо ви потребуєте зцілення, то прийміть його просто зараз, – сказав я.
Учасники були умиротворені, і це подарувало їм екстаз. Я пояснив, що кожен з нас має цілющу енергію та цілительський потенціал. У п’яти відсотків людей ця енергія фактично точиться з руки – саме тому за свою професію вони обирають зцілення.
– Цього ранку мене познайомили з Емі Ґрем, сімнадцятирічною дівчиною, чиїм останнім бажанням було прийти на наш семінар. Я хочу покликати її на сцену, щоб усі ми поділилися з нею цілющою життєвою енергією. Ану ж ми допоможемо їй? Вона не просила про це. Я не планував нічого, але, гадаю, так буде правильно.
Слухачі скандували:
– Так! Так! Так! Так!
Тато Емі підвів її до сцени. Після сеансів хіміотерапії, повсякчасного постільного режиму та цілковитої відсутності фізичних навантажень вона видавалась ослабленою (лікарі