Для соціологів уже давно не секрет, що наймолодших глядачів неабияк ваблять і утримують біля телевізора рекламні ролики. Після травня 68-го почали засуджувати таке «розбещення малолітніх» засобами масової інформації: «Ганьба! З дитини ліплять споживача». Це правда, але реакція зацікавленої особи не є пасивною. Дитину не так просто пошити в дурні, як здається, у неї є свій критичний підхід: вона сміється лише тоді, коли жарт її розвеселив, запам’ятовує лише ті рекламні слогани, які тішать вухо дотепними каламбурами, звукописом, римами. Реклама грає з мовою, винаходить комічні ефекти. Повсякденні турботи, напружена серйозність, утома позначаються на обличчях дорослих. Веселі люди трапляються рідше, і гра слів, яка раніше дарувала радість усім школярам, тепер замінена ономатопеями коміксів. Рекламні ролики знімають напругу після щоденного «метро-робота-ліжко» й допомагають дитині завдяки сміху й веселощам звільнитися від деяких конфліктних ситуацій.
Цілком можливо, що мова реклами через візуальні трюки та словесні виверти розвиває в дитині критичні здібності більше, ніж школа. Дитина може сказати: якби обирав я, то вибрав би не те, що хлопчик у рекламі.
Дівчинка з шоколадки Меньє була авангардом на початку ери масмедій. Вона провістила за півстоліття наперед, що дитя до десяти років стане зіркою рекламних щитів і блакитних екранів для мільйонів покупців. Завоювання провадилося в декілька етапів: спершу тріумфувала пара мама-немовля; потім настала черга сім’ї-комірки, що випромінювала щастя на модних товарах; відтак на зміну бездітному мачо прийшов тато-квочка; і, зрештою, реклама посадила на трон єдиного маленького принца. «Дитинка-шинка!» – заволали рекламофоби. Але насправді це місце в першому ряду, відведене для дитини, радше підвищує її статус. Тепер суспільство визнає за нею право вибору. Її думку враховують при плануванні закупів. Її зображують тямущою, спритною, меткою, з добрим смаком, умінням висловлюватися. Більше не вітаються кліше про дитя-катастрофу. Експлуатація дітей засобами масової інформації – трохи надумане звинувачення.
8
У латентному (за Фройдом) періоді розвитку (із п’ятого-шостого року життя) психосексуальний розвиток дитини проходить у прихованих формах; у цей час дитяча сексуальність завмирає аж до настання статевої зрілості. – Ред.
9
Les visages de l’enfant dans la littérature française du XIXe siècle, esquisse d’une typologie. Marina Bethlenfalvay, Librairie Droz, Genève, 1979.
10
Жуль Валлес (1832—1835) – французький письменник і журналіст, політичний діяч, учасник Паризької комуни. Ідеться про першу частину («Дитина») його автобіографічної трилогії «Жак Вентра». – Ред.
11
Terres de l’enfance. Le mythe de l’enfance dans la littérature contemporaine. Paris, P.U.F. 1961, par Max Primault, Неnri Lhong et Jean Malrieu.
12
Хосе Мауро де Васконселос (1882—1959) – мексиканський письменник, філософ і політик.
13
Les dimanches de Ville-d’Avray, Bernard Eschasseriaux, Éd. Grasset, 1971.
14
Анна