– Ти патріот?!
– Тобі зле, Оресте? – прошипів русинською Іґнацій, який замалим не захлинувся від несподіванки.
– Мені добре. Тебе питаю – ти патріот? – Орест наче схаменувся і вимовив останню фразу пошепки.
– Чого патріот?
– Польскі. Жечи Посполітей. Як ви ще на неї кажете?
– Оресте! Ти що від мене хочеш? Я думав, розмова буде про роботу.
– Ая, про ню й буде. Мав я в Калуші спотканя з одним паном, який дуже цікавився, чи ти не хтів би попрацювати на благо ойчизни.
– Якої ойчизни? Ти хочеш зі мною разом загриміти? Бо якщо мене зараз провокуєш, май на увазі – я тебе потягну за собою.
– В однім місцю я мав те’ провокувати! – Орест уже починав нервувати, але, видно, не знав, з якого боку починати розмову. – Ти ж колись принюхувався до політики – тоді, як другий раз із криміналу вийшов. Акурат коли пішов від Грегоровича і відкрив свою контору. Хтів бути послом до крайового Сейму.
Було таке? То я тобі хочу дати таку можливість. Словом, мій знайомий отримав телеграму від такого собі Аґатона Ґіллера. Чув про такого?
– Усе може бути, – насправді це ім’я промовляло до нього подіями останнього року, коли той поширив прокламацію «До всіх співвітчизників на польській землі» після розправи над учасниками демонстрації у Варшаві. Іґнацій до пізньої ночі перечитував відозву та новини про різанину, водночас безсило співчуваючи співвітчизникам та тішачись із того, що йому пофортунило жити у порівняно безпечній Австрійській Імперії. – Це ж якийсь журналіст із Королівства, який писав про бійню на демонстрації?
– Ая. То було акурат у тамтім році, на Святого Станіслава. З тих пір Аґатон – ну, відколи відійшов від ран – активно займається революційною діяльністю. І, судячи з телеграми, аж надто активно. Тепер таке – що ти чув про Тисменицю?
– А Тисмениця при чому? Ну, шкіри, віск, мед. Що він має до Тисмениці?
– А вже нічого. Колись на початку сорокових від-там до Фрайбурґа переправляли зброю. Такий собі Якоб Фройд. Тут до нього почали приглядатися, то в сорок четвертому він з родиною перебрався до Моравії. Його неньо, Соломон, умер пару років тому, але варшавські панове про то не знали. Їм до сраки, що та контрабанда чехам ніяк у повстанню не помогла. Лишень шукають тут кого, хто буде готовий із ними гендлювати. І дали знати моєму колєзі з Калуша, який мав щось до діла ще зі старим Соломоном. Той, ясне діло, вхопився за мене, бо більше нема за кого, а гроші виходять грубі.
Конец