Равіль запиває, потім робить ще одну глибоку затяжку, замріяно випускаючи в стелю білуватий струмок диму.
РАВІЛЬ . Знаєш, Муса, що іще треба зробити? (його голос сповнюється розслабленості і млості) Назбирати колорадських жуків з картоплі, попротикати їх наскрізь уздовж діаметральної площини тіла… та нанизати на нитку…
МУСІЙ ТАРАСОВИЧ (похуїстично). І нахєра мені така меліорація?
РАВІЛЬ. А вийде така ж стрічка, яку носять ті блядські клоуни… На паркані повісити, щоб здалеку видно було…
МУСІЙ ТАРАСОВИЧ (із повагою). Ти ба, от, східна кмітливість! (до себе) А казав – тютюн поганий!..
На шосе в цей момент знову з”являються люди. На цей раз юрба неквапом виповза з-за повороту під чарівні звуки дудука. На транспорантах, що безпорадно бовтаються у повітрі, наче мерзенно гладкі чайки, видно написи вірменською з перекладом: „Крим – частина Великого Урарту”, „Відновімо історичну справедливість!”, „Коли наші тут були, вас тут не стояло” та інші у тому ж дусі.
МУСІЙ ТАРАСОВИЧ (задумливо). Скажи, Равку, а вірменський лаваш із салом смакує?
РАВІЛЬ (презирливо цикаючи). Наша тандирна балабуха краще!
МУСІЙ ТАРАСОВИЧ. Равілю, от ти не ображайся, але ваша балабуха пасує до сала, як теща до шлюбної ночі.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу целиком, купив полную легальную версию на ЛитРес.
Безопасно оплатить книгу можно банковской картой Visa, MasterCard, Maestro, со счета мобильного телефона, с платежного терминала, в салоне МТС или Связной, через PayPal, WebMoney, Яндекс.Деньги, QIWI Кошелек, бонусными картами или другим удобным Вам способом.