Він прокинувся від дзвінка. Телефонувала Ілона. Він швидко взяв слухавку.
– Алло, Ілоно. Я слухаю.
– Швидко приїжджай до мне. Ти тут побачиш результат наших старань.
– Що саме відбувається?
– Я вчора, перед сном намалювала місце для кільця. Після цього двері почали світитися. Вони стали дуже об’ємні і тепер не вистачає тільки остатньої деталі.
– Я думав ти ображаєшся на мене?
– Забий про це. Чекаю.
Позіхнувши, Петрик встав з ліжка. Потягнувся і пішов робити вранішні справи. Потім добряче поснідав. Хоч Ілона і підганяла його, але він міркував, що відмовлятися від прийому їжі не треба, бо багато чого може статися, а він буде голодним і не матиме сил. Потім він одягнувся і попрямував на автобусну зупинку.
Ілона стояла на вулиці і чекала його біля свого будинку. Вона була втягнута в розмову з двома пенсіонеркам. Тільки но побачивши Петрика, вона махнула йому рукою, а сама сказала бабусям:
– Якось другим разом поговоримо. Удачі вам.
І підбігла до Петрика, взяла його під руки і майже силоміць поволокла його в будинок. Пенсіонерки уважно дивились на це. Тему для обговорення вони на сьогодні точно отримали. Та вони не знали одного. Що через декілька днів, буде нова тема, про що поговорити.
Петрик зайшов в кімнату до Ілони і побачив, що вона має на увазі. Лагідне сяйво йшло з дверей і якось заспокоювало, того, хто дивиться на нього. Мало нагадувало те, що недавно було малюнком. Тепер двері, ніби із середньовіччя, стояли посеред стіни і відчувалося що вони просять, щоб їх відкрити. На дверях висів крючок який був призначений для кільця.
– Повісь його, – сказала Ілона, – і відкрий вже.
– Що за світ може ховатися за дверима, після того як ми їх відкриємо?
– Я не знаю та спробувати потрібно. Ти ж теж чув голоси. Недаремно вони нас звуть. Їм швидше всього потрібна наша допомога.
– Я надіюсь ти готова?
– Так, зробимо це.
Раптом голос, що останнього часу все частіше звучав, пролунав так сильно, що Петрик мало не втратив свідомості: «не пускай її».
Він зібрав всю свою впертість, і не послухався голосу. Потім, за допомогою сили волі, втримався на місці і спробував зробити так, щоб Ілона не помітила його стану. Це в нього вдалося. Щоб далі не тягнути, він повісив кільце на крючок і двері засяяли так сильно, що він, разом з Ілоною, зажмурився. Почувся дрібний стукіт у вікно. Петрик трохи розплющив очі і відчув що більше