– Стукай – відчиню!
– Що Ти мав на увазі, коли говорив Іудейському начальнику Никодиму…
– Тому, що приходив до Мене вночі? – уточнив Ісус, легка усмішка майнула Його обличчям, Він відпив вина.
– Так, Ти сказав йому: – «Должно вам родиться свыше». Що це означає?
Ісус зазирнув дівчині в очі.
– Люба, Розі відсікли голову. Вона є, чи ні?
Олена на мить збентежилася.
– І є, і ні! Я відчуваю її у душі, як свою рідну частку, та тіло Розі – прах!
– Саме це Я і мав на увазі: народжене від тіла є плоть, а народжене від Духа є Дух. Душа вічна! – обличчя Божого Сина овіяло світлим серпанком земних спогадів. – Після Мого Воскресіння Я приходив до учнів і вони, бувало, не впізнавали Мене, бо Мій Дух втілювався у нові тіла…
Фантастичні очі дівчини спалахнули гострим інтересом, вона подалася вперед:
– Господи, нащо Ти виникав перед Твоїми учнями в різних образах?… Може, саме через це фарисеї і не повірили їм, що Ти воскрес?
Спаситель подарував Олені усмішку Божої Мудрості.
– Дитино моя, Я прагнув, щоб Апостоли Вищої Любові прозріли серцем і навчились бачити Сина Божого у різних втіленнях людських, бо і на Землі, і у Всесвіті є особи, що живуть в обіймах Мого Духу, і Я дію через них. Я досягнув мети: істинно віруюча людина спроможна впізнати Мене по Ділах Моїх, якби Я не виглядав… А щодо фарисеїв, цих сліпих вождів сліпих, то Я вже все сказав, вивчай Слово! – Спаситель перехилив келих і, прочитавши наступне запитання в Оленчиній голові, махнув у досаді рукою. – Про Страшний Суд говорити не люблю!… Одне скажу: жодна душа не зможе збрехати у Світлі Сонця Святої Суті і отримає своє!
Олена глибоко задумалась.
– Душа… Дух… А чи є зв’язок між людською душею і духами Всесвіту?
– Є, духи Всесвіту це воїни добра і зла, тому вони змагаються за душі. Якщо в людській душі перемагає Віра, вона світлішає і стає оселею духів добра, а душа без Віри приймає духів зла і від їх господарювання перетворюється на руїну… А Божа Душа це джерело Святого Духа, що сповнює сенсом буття все неживе і живе, дитино.
– А чому?… – Олена осіклася. – Що це я, Господи?
Ісус посміхнувся, відкинув золотаве пасмо волосся з її чола.
– «Чому?» – улюблене питання Фобоса і Люцифера, – і сумний погляд глибоких очей Спасителя полинув у далеке минуле. – Чому Християнський світ має стільки течій і чому кожна з них по-своєму розуміє Мої Слова, ти це хотіла спитати?
– Так, Господи.
– Багато іудеїв ходило слідом за Мною, та лише обрані вбирали Мої Слова розумом і серцем. Діючи Словом Божим, Я зцілював від тяжких хвороб і вивільняв з обіймів смерті. Величезний натовп іудеїв бачив Лазаря, котрого Я вивів із гробу… І що?… Збулося: прийшов до своїх, і свої не впізнали Мене! Збувається Пісаніє і зараз: кожна сучасна церква пояснює Мої Слова по-своєму, вперто наполягаючи на своїй виключній правоті! І так було