То як нам її розвинути, нашу совість?
Порівняймо розвиток совісті з розвитком рук. Для прикладу візьмемо п’ять пар рук: руки видатної піаністки, що зачаровує публіку майстерною грою; руки вправного хірурга, який проводить надскладні операції на очах або на мозку, рятує життя, зір і мислення; руки гравця у гольф, що виграє змагання, виконуючи точні й сильні удари; руки сліпого, який уміє надзвичайно швидко читати, кінчиками пальців торкаючись опуклих крапочок на сторінках; і, нарешті, руки видатного скульптора, що з твердого мармуру та граніту робить прекрасні скульптури.
Розвинена совість схожа на всі ці пари рук одночасно. Щоб досягти майстерності, довелося багато працювати. Іти на жертви, перемагати обставини. Насправді, щоб розвинути совість, потрібно навіть більше дисципліни, мудрості та жертовності, ніж для того, щоб стати видатним скульптором, гравцем у гольф, хірургом, читачем шрифту Брайля чи піаністом. Зате й нагорода більша: розвинена совість впливає на всі аспекти нашого життя.
Розвинути совість можна такими способами:
• читати вікову літературу премудрості й роздумувати над прочитаним, щоб розширити знання про принципи «справжньої півночі». Ці принципи весь час зринають у літературі в усі часи;
• дивитися збоку на власний досвід і вчитися на ньому;
• уважно спостерігати за досвідом інших людей;
• виділяти час на спокійні роздуми, прислухатися до внутрішнього голосу;
• реагувати на те, що каже цей голос.
Недостатньо просто слухати власну совість. Ми маємо реагувати. Якщо ми не діємо відповідно до внутрішнього голосу, навколо нашої совісті починає здійматися стіна, і вона блокує чутливість і сприйнятливість. Як сказав К. С. Льюїс: «Якщо не слухатися совісті, вона сліпне».[15]
Прислухаючись до мудрості віків і до мудрості серця, ми починаємо менше залежати від соціального дзеркала і стаємо людиною з власними характером і совістю. Якщо ми будемо залежати від ставлення до нас інших людей, від порівняння себе з іншими, у нашій душі не буде миру. Мир походить від внутрішньої чесності.
Щоб виховати незалежну волю, давайте обіцянки й дотримуйтеся їх
Один із найкращих способів виховати незалежну волю – давати обіцянки й дотримуватися їх. Щоразу, коли ми це робимо, ми ніби кладемо черговий внесок на рахунок нашої внутрішньої чесності. Це метафора, що показує, чи віримо ми в себе, у власну здатність дотримуватися слова.
Важливо починати з малого. Дайте обіцянку й дотримайтеся. Навіть якщо це просто встати трохи раніше й побігати. Навіть якщо це всього лиш відмовитися від телевізора на сьогоднішній вечір. Навіть якщо це просто тиждень поїсти корисну їжу.
Не порушуйте обіцянок. Не давайте обіцянок, яких не зможете виконати. Не виконуйте їх наполовину. Не виходьте за кредитні ліміти свого рахунку чесності.