У книжці «Ніколи не їжте наодинці» я навів висловлювання Луї Брандейса, судді Верховного суду США: «Сонячне світло – найкраща дезінфекція». Мені завжди подобалася ця цитата. Я розумію її так: наша можливість робити приховане явним, ділитися з іншими позбавляє нас тягаря необхідності тримати все в собі. Що швидше ми виявляємо проблему, то активніше виносимо її на світло. Що більше ми ділимося нею з іншими, то більша ймовірність, що вони допоможуть нам упоратися з нею.
Тепер, коли ви зрозуміли переваги відкритості, пропоную розглянути вісім кроків до швидкого налагодження контакту, які допоможуть вам цього досягти. Ці кроки можна застосувати під час знайомства з новою людиною або ж для того, щоб перетворити вже наявні взаємини на щось глибше і краще – на стосунки підтримки.
Почну з прикладу атмосфери, якої навколо вас бути не повинно. Це один із найнеприродніших моментів у моєму житті, який я не зможу забути. Коли моя книжка «Ніколи не їжте наодинці» стала популярною, мене запросили до Чикаго, на вечерю з Ларрі Кінґом. Щойно я з’явився, Ларрі сказав:
– То це ви в нас новий Гарві Маккей?
Гарві Маккей – автор книжки «Як уціліти серед акул», прекрасний оратор, якого багато разів запрошували на телепередачу Кінґа.
– Ми повинні зробити щось разом, – продовжив Кінґ.
«Оце так! – подумав я. – Щойно познайомившись зі мною, Ларрі Кінґ вже запрошує мене на свою передачу!»
Але замість того щоб бути собою, щоб просто поговорити і краще дізнатися, що за людина цей Ларрі Кінґ, я весь вечір когось із себе вдавав. Я поводився неприродно, боявся, щосили намагався справити на нього враження. Я ставив Ларрі та іншим гостям питання, сипав дотепами, і весь час керував ходом розмови. Замість того щоб збавити оберти і послухати інших, просто побути справжнім і дати змогу Кінґові краще зі мною познайомитися, я надягнув на себе мантію ведучого.
Із жестів і міміки Кінґа було зрозуміло, що його відштовхнуло моє дурноверхе «шоу». Я здогадувався, що він думає: «Хто його сюди запросив? Вигнати з роботи!» Але я так хвилювався, що не натиснув на гальма і додав іще більше шарму. Не дивно, що на телепередачу мене так і не запросили.
Бути природним – значить бути тим, ким ви є насправді. Ось візьмімо мою тітоньку Роуз. Вона була людиною, у товаристві якої почуваєшся затишно з першої ж миті, коли заходиш до кімнати. І це стосувалося не лише її племінників, вона була такою з усіма. Завжди було відчуття, що вона на боці співрозмовника. Тітонька Роуз була людиною, яку дуже хотілося мати у своєму найближчому колі – людиною, з якою можна було повністю відкритися і все одно почуватися в безпеці.
Конец ознакомительного фрагмента.
Текст предоставлен ООО «ЛитРес».
Прочитайте эту книгу