Сталіна не було. Борис Херсонский

ще не вдарив, одначе у вухах бринить луна.

      В серці Едему дозріли плоди на Древі Життя – правдиві.

      Вони хоч важкі, однак не бояться впасти, якщо потрясти.

      Радуйся, о Маріам! Ну бо що ще робити Діві?

      Радіти, страх мати і дивуватися. Та ще – пряжу прясти.

      ♦ ♦ ♦

      Відпочинь, і, припавши до ніг Владики,

      погрійся в променях слави його, щоби також її відчути,

      вслухайся у левів приборканих охи й рики,

      скуштуй-но вина, відчуй-но присмак отрути.

      Стерпи свій зненацький біль від горла й до паху.

      Біль скрізь і наскрізь – не лишилося місця для страху.

      От і добре – нічого поганого більше не трапиться із тобою.

      Познайомся: онде – ангел у чорному, онде – ангел у білім.

      Твоя душа зринає угору, та об стелю вдарившись головою,

      втрачає свідомість і падає – поруч із тілом.

      ♦ ♦ ♦

      там це море велике й просторе, там

      цей левіафан якого Ти створив Собі для гри

      там цей простір духа де місце молитвам словам

      і карам небесним прихованим до пори

      там ці гори торкнешся їх Господь там малі острови

      розкидані по поверхні вод недалеко від