У Бьорка та Гара повитягувались обличчя. Офіцер Болтон також посмутнів. Він кивнув кошлатим підборіддям на особисту зброю Старлінг, бувалий 45-й «кольт» урядової моделі з руків’ям, обмотаним піскованою шкіркою, що вмостився в кобурі «які»[7] на її правому стегні.
– У вас ця штука постійно зведена до бою? – вирішив дізнатися він.
– Заряджена й готова, будь-якої миті, будь-якого дня, – відповіла Старлінг.
– Небезпечно, – сказав Болтон.
– Приходьте на стрільбище, офіцере, і я вам усе поясню.
Бріґем утрутився:
– Болтоне, я тренував Старлінг, коли вона три роки поспіль тримала титул чемпіона на міжвідомчих змаганнях із бойових пістолетів. Не хвилюйтеся за її зброю. Оті хлопці з команди порятунку заручників, «Ковбої Велкро», – як вони прозвали тебе після того, як ти надерла їм дупи, Старлінг? Енні Оуклі?[8]
– Ядуча Оуклі, – відповіла вона й повернулася до вікна.
Старлінг почувалася уразливою й самотньою в цьому смердючому, мов цап, фургончику для стеження, набитому чоловіками. «Chaps», «Brut», «Old Spice», піт і шкіра. Почав закрадатися страх, він смакував, мов пенні під язиком. Уявний образ: її батько, який пахнув тютюном, а ще дужче – милом, чистить апельсин своїм кишеньковим ножем, у якого відламано вістря леза, ділиться з нею апельсином на кухні. Габаритні вогні батькового пікапа зникають удалині, коли він вирушає на нічне патрулювання, під час якого його вбили. Його речі в шафі. Сорочка для сільської кадрилі. У її шафі – кілька гарних речей, які вона так нікуди й не вдягла. Сумні вечірні сукні на плічках, мов забуті іграшки на горищі.
– Ще хвилин десять, – кинув у салон водій. Бріґем визирнув у лобове вікно й поглянув на годинник.
– Ось план, – сказав він.
У Бріґема була груба схема, похапцем накреслена «меджик-маркером», і розпливчастий архітектурний план, що йому надіслали факсом з Архітектурного департаменту.
– Будівля рибного ринку стоїть серед низки магазинів і складських приміщень уздовж берега. Парселл-стрит упирається в Ріверсайд-авеню на цій маленькій площі перед рибним ринком… Бачите, задня стіна рибного ринку виходить на воду. У них там є док, він тягнеться вздовж усієї задньої стіни, ось тут. Перший поверх рибного ринку – тут лабораторія Евелди. Вхід спереду, одразу біля ринкової маркізи. Коли Евелда варить мет, то виставляє вартових у радіусі принаймні трьох кварталів. Уже були випадки, коли вони попереджали її завчасно, і вона встигала спустити наркоту в унітаз. Отож – звичайна група захвату від УБН заходитиме від доків на рибальському катері о п’ятнадцятій рівно. На цьому фургоні ми зможемо підібратися ближче за всіх, під’їдемо просто до головного виходу за пару хвилин до початку рейду. Якщо Евелда вийде з головного, ми її візьмемо. Якщо лишиться всередині, то виб’ємо двері з вулиці, щойно вони ввійдуть з іншого боку. Другий фургон – то наша підтримка, семеро хлопців, вони