– Нічого. Вони так і не отримали анкети. На той час мені було чотирнадцять років, і ми декілька разів переїжджали. Однак науковці знайшли близько ста «зефірних родин» і отримали доволі неочікувані результати.
Виявилося, що діти, які не з’їли зефір – і навіть ті, кому вдалося протриматися довше за інших, – краще вчились у школі, мали кращі стосунки з оточенням і були здатні впоратися зі стресовою ситуацією краще за дітей, які проковтнули свій зефір, щойно дорослий вийшов із кімнати. Ті, хто зміг встояти перед зефіром, виявилися значно успішнішими за тих, хто одразу з’їв його.
– Що ж, це справді схоже на вас, – сказав Артур, – але я все одно не збагну, як те, що ви не накинулись на зефір у чотири роки, зробило з вас інтернет-видавця з мільярдними статками у сорок років?
– Безпосереднього впливу, звісно, це не мало. Проте здатність із власної волі відкладати винагороду на пізніший термін є переконливим провісником успіху.
– Але чому?
– Повернімося до зауваження, яке я зробив, побачивши, як ти їси «Біґ-Мак». Хіба не ти казав сьогодні вранці, що Есперанса обіцяє притримати для тебе чудову паелью на ланч?
– Насправді вона обіцяла мені найкращу порцію, де найбільше langosta,[6] але я не повинен був про це розповідати.
– І що ти робив за півгодини до того, як вона подала б тобі найкращу в місті паелью?
– Їв «Біґ-Мак» – тобто їв зефір! Зрозумів. Я не зміг дочекатися ланчу та зіпсував апетит тим, що можна купити будь-коли.
– Саме так. Ти обрав негайне задоволення замість того, щоб почекати на те, чого дійсно хотів.
– Оце так! Ваша правда, містере П.[7] Та я все одно не збагну повної картини. Чи все-таки поїдання й утримання від зефіру пов’язане з тим фактом, що ви сидите на задньому сидінні автівки й відпочиваєте, а я тут кермую?
– Так, Артуре, це й визначає всі відмінності у світі. Завтра я поясню докладніше, коли ти о дев’ятій повезеш мене в місто. Ми вже вдома, і я налаштований насолодитися неймовірно смачним ланчем. А в тебе які плани?
– Уникати Есперанси, доки я знову не зголоднію.
Артур висадив Джонатана Пейшнта, відчинивши дверцята автівки і двері будинку людині, яка п’ять років платила йому зарплату, а коли він слухав – давала цінні уроки. Він ще не усвідомлював чому, але відчував, що урок із зефіром виявиться найважливішим із них.
Не заглиблюючись у подальші роздуми, Артур залишив маєток, дістався найближчого продовольчого магазину й купив пакетик зефіру.
2. Успішні люди завжди тримають слово
– Доброго ранку, містере П. Сподіваюся, ви дотримаєте свою обіцянку й поясните мені ту зефірну історію. Я весь час про неї думаю.
– Розповім, скільки встигну, дорогою до міста, і пояснюватиму потім, якщо захочеш, під час наших поїздок. Успішні люди ніколи не порушують своїх обіцянок, – Джонатан сів на заднє сидіння, поки Артур притримував відчинені дверцята машини.
– Ви