Найчастіше ми зазнаємо невдачі, опускаючи руки перед тимчасовими труднощами. Але всім нам властиво помилятись. Дядько Р. У. Дарбі, захворівши якось на «золоту лихоманку», як і багато хто в той час, поїхав на захід КОПАТИ Й БАГАТІТИ. Він не знав, що справжнє золото в людській голові, а не в землі. Застовпивши ділянку і взявши до рук лопату й заступ, він узявся працювати. Було дуже важко, але його жага збагачення була велика.
Після кількох тижнів виснажливої праці дядькові нарешті пощастило, і він відкрив родовище. Тепер йому потрібна була техніка, щоб видобути коштовний метал. Не сказавши нікому ані слова, він прикрив копальню і, повернувшись до себе додому у Вільямсбурґ, штат Меріленд, розповів своїм родичам та кільком сусідам, що відкрив «родовище». Вони скинулися грошима на необхідне обладнання, і дядько разом із Дарбі повернулися.
Видобувши першу вагонетку руди, вони відправили її до плавильні. І виявилось, що їхня копальня – одна з найбагатших у всьому Колорадо! Добувши ще пару таких вагонеток, вони б сплатили борги. А після того почали б стрімко багатіти.
Бури пішли вниз! А вгору – надії Дарбі та його дядька! А тоді раптом щось трапилось! Золота жила зникла! Наче вони прийшли на поле чудес і не знайшли золотого дерева! Вони бурили, щосили намагаючись укотре віднайти золоту жилу, та все дарма.
Зрештою вони вирішили ЗДАТИСЯ. Продали обладнання якомусь збирачеві брухту за кількасот доларів і повернулися додому. Серед збирачів брухту трапляються дурні, але цей до таких не належав! Він зв’язався з гірничим інженером, щоб той оглянув копальню та оцінив ситуацію. Інженер пояснив, що проект не мав успіху через те, що його власники не знали про «геологічні розлами». За його підрахунками, золота жила була ВСЬОГО ЗА МЕТР ВІД ТОГО МІСЦЯ, ДЕ СІМ’Я ДАРБІ ПЕРЕСТАЛА БУРИТИ! Саме там її і знайшли!
Збирач брухту заробив мільйони доларів з однієї копальні, бо знав, що перед тим, як опускати руки, треба порадитись із фахівцем. Більшість коштів, які пішли на обладнання, були зібрані зусиллями тоді ще молодого Р. У. Дарбі. Його родичі та сусіди позичали йому гроші, бо вірили в нього. І він таки повернув їм усе до цента, хоч це й зайняло в нього кілька років.
Після того містер Дарбі не раз повертав втрачене, бо зрозумів, що БАЖАННЯ можна перетворити на золото. Він це усвідомив після того, як почав займатися страхуванням життя.
Пам’ятаючи про те, як багато він втратив, ЗУПИНИВШИСЬ усього за метр від золота, Дарбі скористався досвідом, який дала йому нова робота, просто повторюючи собі: «Я зупинився всього лише за метр від золота, але “ні”, почуте від людей, яких я переконую купити страховку, мене не зупинить ніколи».
«Дарбі» – невелика компанія, у штаті якої менш ніж півсотні людей і яка щороку продає страховок на суму понад мільйон доларів. Цього успіху він досягнув завдяки висновку, який колись зробив, опустивши руки на копальні.
Перш ніж досягти успіху, людина зазнає численних невдач і поразок. Коли нічого не вдається і все летить шкереберть, найпростіше