Колонізатор. Сергій Залевський. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Сергій Залевський
Издательство: Мультимедийное издательство Стрельбицкого
Серия: Макс Шнітке
Жанр произведения: Приключения: прочее
Год издания: 0
isbn:
Скачать книгу
що він тут випадково опинився і ніякого відношення до СБ не має.

      Глава 2

      – Спеціалізація, рівень – що відомо? – продовжував насідати на своїх підлеглих директор, але ті відповісти нічого не могли, оскільки такі дані можна отримати або безпосередньо від самого псіоніка по добрій волі, або оцінити з боку під час застосування їм своїх здібностей.

      – Зрозуміло – постукав пальцями по столу головна людина в кабінеті – тут теж нічого,… погано-погано. Що ще можете розповісти мені?

      – Гм… з приводу інциденту з валлінгами біля системи Фопрасс – відмовляється від своєї активної участі в епізоді, стверджуючи, що тільки передав хаманцям схему енергосистеми фортеці. Якийсь клан «Нишпорок» – і звідки назву-то взнав? О! Трохи не забув, прийміть пакет, шеф – це той самий план енергосистеми коротунів.

      – Гм… цікаво – після недовгого мовчання вимовив шеф – і що ви думаєте з приводу усієї тієї «неучасті» в розгромі фортеці витрішкуватих?

      – Однозначно бреше – вважаю, що брав найактивнішу участь у бійці, і усі ці сім років провів у цих зеленошкірих в полоні – звідси і кораблик цей і план енергосистеми. Явно весь цей час знаходився у них в якості, як мінімум, об’єкту досліджень, а при слушній нагоді втік, щось зіпсувавши, або зламавши – не в гостях же там був увесь цей проміжок часу, ха-ха-ха – начал було сміятися агент, але злісний погляд шефа убив сміх у зародку.

      – Підтримую напарника – вліз у бесіду другий агент – за сім років вивчив їх мову, можливо,… ні, визначено точно ще і мову Де’галір, раз зміг розібратися в цьому кур’єрові. Напевно ще щось прихопив у коротунів цінне, як компенсацію, так би мовити, коли драпав звідти – інакше, навіщо йому верф повного циклу в нічийному просторі?

      – До того ж, шеф – уклинився Чин – він однозначно натякнув, що через пару років передасть свої секрети Співдружності – тут щось з’ясувати не вдалося, на жаль.

      – Не передасть, а продасть – поправив Чина його колега – ніби як на той час він зможе визначитися з ціною.

      – Значить, я був правий і це щось, найімовірніше, навіть цінніше за технології цих валлінгів – за нашими відомостями він до моменту розгрому і захоплення фортеці вже був в стрибку, і не став брати участь в розпилюванні цього трофея. Так що там далі, давайте, не тягніть – мені що, допитувати вас, чи що?

      – Далі трохи дивно, директор: купив старий носій п’ятого покоління з некомплектом на борту, якийсь збагачувальний модуль, парочку шахтарських кораблів, завантажився різною сировиною і відлетів до себе, невідомо куди. А!.. Ось ще один цікавий момент: помістив в інфомережі оголошення про прийом на роботу псіоніків, причому обумовлює, що бажано з пілотськими навичками. Ось тепер все!

      – Приводний маяк на це старе корито здогадалися хоч поставити, а, бійці невидимого фронту?

      – Поставити-то поставили, шеф, але ви адже в курсі, що користь від нього тільки у тому випадку, якщо в системі є ретранслятор,… а так, це просто