2010: Друга одіссея. Артур Кларк. Читать онлайн. Newlib. NEWLIB.NET

Автор: Артур Кларк
Издательство: Книжный Клуб «Клуб Семейного Досуга»
Серия: Космічна одіссея
Жанр произведения: Научная фантастика
Год издания: 1982
isbn: 978-617-12-4166-4,978-617-12-4167-1,978-617-12-3361-4
Скачать книгу
«Діскавері-2».

      – Не кажи нікому, що я сказав тобі, але ми цього боїмося. Говори далі.

      – Мої керівники такі самі дурні й недалекоглядні, як і твої, вони хочуть, щоб ми впоралися самі. А це означає: те, що сталося з вашими людьми, може повторитися з нами, і ми повернемося туди, звідкіля почали, якщо не вскочимо в якусь гіршу халепу.

      – Що, на твою думку, може трапитися? Ми так само нічого не знаємо, як і ви. І не говори мені, що ти не чув передач Девіда Боумена.

      – Звісно, ми їх прослухали. Аж до останнього «О Господи, там повно зірок!» Ми навіть проаналізували його голос на інтонації стресу. Навряд чи в нього почалися галюцинації, Боумен намагався описати те, що справді бачив.

      – А що показав ваш аналіз допплерівського зміщення?

      – Абсолютно неможливі речі. Коли ми втратили сигнал, Боумен немов розігнався до швидкості, яка в десять разів перевищила швидкість світла. І він досягнув її менш аніж за дві хвилини. Гравітація у чверть мільйона!

      – Тож він, напевно, одразу загинув.

      – Не вдавай із себе наївного, Вуді. Радіо у вашій космічній капсулі не розраховане навіть на соту частину такого прискорення. Якщо воно вціліло, то міг вціліти й Боумен, принаймні доки ми не втратили контакт.

      – Просто перевіряв твою дедукцію. Із цієї миті ми заплуталися ще більше, ніж ви. Якщо ви заплутались…

      – Висуваємо всілякі божевільні теорії, про які й розповідати соромно. А втім, підозрюю, що жодна з них не божевільніша за правду.

      Навколо них замерехтіли маленькі темно-червоні вогники попереджувальної навігації, три витонченні вежі, що підтримували антенний комплекс, почали світитись, як маяки на тлі темного неба. Останній промінь сонця зник за пагорбами довкола антени. Гейвуд Флойд очікував на зелений промінь,[3] якого він ніколи не бачив. І знову йому довелося розчаруватися.

      – Тож, Дмитрію, – сказав він, – повернімося до нашої розмови. До чого ти ведеш?

      – У базах даних «Діскавері» має зберігатися величезна кількість безцінної інформації; імовірно, ця інформація ще поповнюється, хоча космічний корабель уже нічого не передає на Землю. Ми воліємо мати цю інформацію.

      – Розумно. Але коли ви дістанетеся тих місць і «Леонов» зустрінеться з «Діскавері», що заважає вам зайти на борт нашого космічного корабля і скопіювати все, що бажаєте?

      – Ніколи не думав, що муситиму нагадувати тобі, що «Діскавері» – це територія Сполучених Штатів, отож несанкціонований доступ буде піратством.

      – Опріч аварійні випадки, коли йдеться про життя і смерть, а це не так важко організувати. Крім того, нам складно буде перевірити, де були ваші хлопці за мільярд кілометрів від Землі.

      – Дякую за цікаві пропозиції, я передам їх своїм зверхникам. Проте навіть якщо ми потрапимо на борт «Діскавері», нам доведеться згаяти тижні, щоб вивчити ваші системи й прочитати ваші бази даних. Я пропоную співпрацю. Переконаний, це найкращий вихід, але ми обидва маємо довести це нашим шановним начальникам.

      – Ти хочеш, щоб один


<p>3</p>

Рідкісне оптичне явище, спалах зеленого світла в мить зникнення сонячного диска за обрієм.