Френк хутко побіг до батька. Операції в банку вже припинилися, але хлопчик знав там всі ходи і виходи. Він знав також, що містер Ковпервуд буде задоволений, якщо син заробить тридцять доларів. Хлопцеві потрібно було тільки позичити грошей на один день.
– Що трапилося, Френку? – підводячи голову від конторки, запитав містер Ковпервуд, побачивши свого розчервонілого і захеканого сина.
– Я хочу попросити у тебе в борг тридцять два долари, тату.
– А навіщо вони тобі знадобилися?
– Я збираюся купити сім ящиків кастильського мила. Я знаю, де його дістати, і у мене вже є на нього покупець. Містер Делрімпл бере всю партію. Він запропонував мені шістдесят два долари. А я купую за тридцять два. Якщо ти даси мені гроші, я миттю збігаю і заплачу аукціоністові.
Містер Ковпервуд посміхнувся. Ніколи ще його син не виявляв такої діловитості. Для хлопчика чотирнадцяти років він був напрочуд кмітливий і спритний.
– Отже, Френку, – сказав він, прямуючи до ящика, в якому лежало кілька асигнацій, – ти, видно, вже стаєш фінансистом? А ти впевнений, що не зазнаєш збитку? Ти свідомий своєї затії?
– Та дай же мені гроші, тату! – з благанням у голосі промовив Френк. – А я тобі доведу, на що я здатен. Тільки дай гроші. Можеш мені повірити.
Він був схожий на молодого мисливського пса, що вчув дичину. Батько не міг противитись його наполяганням.
– Ясна річ, Френку, я вірю тобі, – сказав він, відраховуючи шість п’ятидоларових банкнот свого ж таки Третього національного банку і дві по долару. – Ось!
Пробурмотівши подяку, Френк вискочив і щодуху помчав на аукціон. У момент його приходу з торгів продавався цукор. Френк протиснувся до столика, за яким сидів клерк.
– Я хочу заплатити за мило, – сказав він.
– Зараз?
– Так. Ви мені випишете квитанцію?
– Можна.
– Товар буде доставлений додому?
– Ні, у нас без доставки. Ви повинні забрати його протягом доби.
Несподіване утруднення не збентежило Френка.
– Добре, – сказав він, ховаючи квитанцію в кишеню.
Аукціоніст мимоволі провів його очима. Через півгодини Френк повернувся в супроводі ломовика, який тинявся зі своїм візком у порту, готовий підробити чим завгодно.
За шістдесят центів він підрядився відвезти мило за призначенням. Ще через півгодини вони вже стояли перед крамницею здивованого містера Делрімпла, якого Френк, перш ніж вивантажувати мило з візка, змусив вийти на вулицю і поглянути на ящики. У разі, якщо угода не відбудеться, Френк вирішив відвезти мило додому. Незважаючи на те, що це була його перша спекуляція, він весь час зберігав цілковите самовладання.
– Еге ж, – промовив містер Делрімпл, замислено чухаючи сиву голову, – так, мило те саме. Я беру його. Слова треба дотримуватись. Де це ви його роздобули, Френку?
– На розпродажі у Біксома, тут недалеко, – відверто і чесно відповів юний Ковпервуд.
Містер Делрімпл велів віднести мило в крамницю і після деяких формальностей, які ускладнювалися тим, що продавець був неповнолітній,